
- •Трудове право
- •1) Трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;
- •2) Інші суспільні відносини, тісно пов’язані з трудовими.
- •2.Метод та функції трудового права України.
- •3.Система трудового права України.
- •4.Принципи трудового права України.
- •5.Джерела трудового права України.
- •6.Основи правового регулювання зайнятості населення і працевлаштування.
- •7.Поняття суспільних трудових відносин та трудових правовідносин.
- •8.Суб’єкти трудового права.
- •9.Умови виникнення трудових правовідносин.
- •10.Підстави виникнення трудових правовідносин.
- •11.Зміст трудових правовідносин.
- •12.Поняття колективного договору.
- •13.Колективні переговори по укладенню колективного договору.
- •14.Порядок укладення колективного договору.
- •15.Зміст колективного договору.
- •16.Контроль за виконанням колективного договору.
- •17.Відповідальність за невиконання зобов’язань, передбачених колективним договором.
- •18.Поняття колективних угод та їх види.
- •19.Поняття та значення трудового договору.
- •20.Зміст трудового договору.
- •21.Загальний порядок укладення трудового договору.
- •22.Строк трудового договору.
- •23.Підстави припинення трудового договору.
- •24.Переведення на іншу роботу та переміщення на інше робоче місце.
- •26.Випробування при прийнятті на роботу.
- •27.Трудова книжка. Порядок ведення трудової книжки.
- •28.Поняття і основні види робочого часу.
- •29.Нормальна і скорочена тривалість робочого часу.
- •30.Неповний робочий день, тиждень.
- •31.Надурочні роботи і порядок їх застосування.
- •32.Поняття і види часу відпочинку.
- •33.Поняття і види відпусток.
- •34.Щорічна основна відпустка і порядок її надання.
- •35.Додаткові відпустки, їх види і порядок надання.
- •36.Відпустки без збереження заробітної плати.
- •37.Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.
- •38.Поняття оплати праці, заробітної плати.
- •39.Структура заробітної плати.
- •40.Система оплати праці.
- •41.Гарантійні виплати та їх види.
24.Переведення на іншу роботу та переміщення на інше робоче місце.
Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Іншою роботою судова практика вважає також зміну рівня самостійності працівника, який виконує доручену роботу і відповідає за виконання своїх обов'язків.
Переведенням є й зміна місця роботи, місцевості, нехай разом із підприємством, установою, організацією. Зауважимо, що зміна робочого місця без зміни трудової функції у тій же організації є переміщенням працівника і не потребує згоди працівника — за умови, що не змінюються інші істотні умови праці.
Переведенням є також зміна інших умов трудового договору: систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи та інших умов праці, обумовлених сторонами при його укладанні чи встановлених законодавством.
Переведенням є й тимчасове виконання обов'язків для заміщення тимчасово відсутнього працівника (недуга, відпустка, підвищення кваліфікації, відрядження тощо). У трудовому законодавстві України порядок тимчасового заміщення чітко не регулюється. Тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов'язано з розпорядчими функціями. Призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду є переведенням працівника на іншу роботи, якщо він звільняється від виконання своїх обов'язків, і допускається тільки за згодою працівника. Якщо працівникові доручається виконувати обов'язки тимчасово відсутнього працівника, без звільнення від виконання обов'язків, — то це суміщення професії (посади), яке за згодою працівника не вважається переведенням.
25.Трудова функція, місце роботи за трудовим правом, професія, спеціальність, кваліфікація працівників.
Робота, яку виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень і обов'язків, прийнято називати трудовою функцією, її встановлення є виключною компетенцію сторін. При укладенні трудового договору вони визначають професію, спеціальність, кваліфікацію або посаду.
Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий або родовий поділ праці, в якій працівник може застосовувати свої трудові здібності відповідно до наявних у нього знань, навичок та вміння. Виконання роботи певної професії вимагає спеціалізації професійних навичок або знань за якимось визначеним профілем. Тому виконувана робота однієї професії може мати різні спеціальності.
Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії, що найбільш глибоко та всебічно опанована працівником. Спеціальність є основною ознакою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки вона містить у собі спеціалізацію працюючих за професіями із специфікою роботи в умовах певного виду діяльності. Однак сама по собі спеціальність працівника не завжди визначає ту конкретну роботу, для виконання якої він був найнятий. Необхідно враховувати також кваліфікацію працівника.
Кваліфікація — це рівень теоретичних за практичних знань за відповідною професією та спеціальністю, який відповідає тарифному розряду, класу, категорії, вченому ступеню тощо. Кваліфікаційний розряд дозволяє власнику або уповноваженому ним органу доручати працівнику роботу відповідної складності.