Розповідь учителя.

Слово «конкуренція» у пере­кладі з латинської мови означало зіткнення, змагання. Конкуренція відбувається не лише у середовищі виробників, споживачів і між ними, а й між соціальними групами. Наприклад, ви у своєму класі також змагаєтесь за увагу.

Запитання.

Як саме? Як ви гадаєте, погано чи добре, що, реалізуючи власні інтереси, люди стають конкурентами?

Розповідь учителя.

Ринок не зміг би функціонува­ти, якби серед його механізмів не було конкуренції.

Конкуренція — економічне су­перництво між виробниками то­варів та послуг за вигідніші умови діяльності, збуту товарів і послуг та одержання завдяки цьому макси­мального прибутку. Вона спонукає до пошуку вигідного вирішення господарських завдань, зокрема виробництва кращої продукції чи послуг і якнайшвидшої їх реалі­зації.

Конкуренція інколи набуває таких форм і методів, що її назива­ють «конкурентною боротьбою».

Якщо говорити про фазу ви­робництва, то рівень конкурент­ної боротьби багато в чому зале­жить від життєвого циклу товару, що охоплює процес вироблення продукції до зняття її з виробниц­тва.

Він ділиться на чотири фази (цикли) (див. додаток 3).

0 — розробка. Конкуренція тут не має чіткого прояву, бо зберігаєть­ся комерційна таємниця.

1 — впровадження продукції. Виробник намагається випустити якіснішу продукцію, ніж конку­рент. Для цієї фази характерні не­значні обсяги продажу.

2 — зростання, коли зростає попит і збільшується обсяг вироб­ництва. Виробник намагається обі­гнати конкурентів за обсягами про­дукції та її продажу.

3 — зрілості, коли обсяг вироб­ництва продукції досягає макси­муму.

4 — старіння — завершальна. На цій фазі попит на продукцію зменшується до мінімуму, обсяг виробництва зменшується, рівень конкурентної боротьби затихає.

Розрізняють три типи конку­ренції: внутрішньогалузеву, між­галузеву, міжнародну.

Запитання.

Використовуючи знання, поясніть, як виникає кожен з типів конкуренції.

Розповідь учителя.

Конкуренцію можна класифі­кувати й за методами її ведення. Методів конкуренції багато. Ос­новні з них:

— скупка патентів;

— збивання ціни;

— захоплення ринків робочої сили;

— максимальне обмеження конкурентів сировиною, ринків збуту, кредитів;

— випуск на ринок нових ма­рок і видів товарів.

Методи конкурентної бороть­би розрізняють цінові й нецінові. До цінових належить метод зас­тосування цінової дискримінації (різні ціни в окремих регіонах, демпінгові ціни). Нецінові мето­ди діляться на дві групи: конку­ренція за високу якість товару й конкуренція за умови продажу. На жаль, існує й нечесна конку­ренція. Це поширення неправди­вих або неточних даних про кон­курента; доведення до споживача спотвореної інформації про характер, спосіб і місце виготовлен­ня товару та його якість; незакон­не використання товарного зна­ка конкурента, його фірмової на­зви, маркування; реклама товару, який не відповідає вимогам; ви­користання некоректних по­рівнянь, які дискредитують товар конкурента та ін.

Отже, конкуренція має багато як позитивних, так і негативних рис. Виникає запитання: існуван­ня конкуренції позитивне чи нега­тивне явище? Над цим запитанням людство замислювалось не одне століття. Знаходяться аргументи як за, так і проти конкуренції.

Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомі­шими є такі: володіння основними видами сировини; патентні права; авторські права й товарні знаки.

Для регулювання проблем, по­в'язаних з існуванням монополіста нечесною конкуренцією, запровад­жується спеціальне законодавство. У лютому 1992 р. в Україні також було ухва­лено Закон «Про обмеження моно­полії та недопущення недобросові­сної конкуренції у підприємницькій діяльності», а в 1993 р. створено з цією метою Антимонопольний ко­мітет України. У 1996 р. прийнятий Закон України «Про захист від не­добросовісної конкуренції».

У. Закріплення нових знань і умінь учнів