1. Мета та задачі ґрунтового моніторингу

Ґрунтовий моніторинг - це система спостережень, діагностики, кількісної оцінки, прогнозу та контролю за використанням ґрунтів і земель з метою організації управління їх продуктивністю. Він є складовою частиною екологічного моніторингу і входить до системи моніторингу суміжних середовищ і біосфери в цілому.

Мета моніторингу земель: через проведення довгострокових систематичних спостережень за станом земель та аналіз екологічного стану земель своєчасне виявити зміни стану земель, оцінити зміни, спрогнозувати та виробити рекомендації про попередження і усунення наслідків негативних процесів, забезпечити інформаційне ведення державного земельного кадастру, землекористування. До основних задач спостережень за станом ґрунтів можна віднести:

• реєстрацію сучасного рівня хімічного забруднення ґрунтів,джерела забруднення;

• прогнозування зміни хімічного складу ґрунтів і оцінка можливих наслідків їхнього забруднення;

• забезпечення зацікавлених організацій інформацією про рівень забруднення ґрунтів.

З урахуванням викладених вище задач можна виділити наступні види спостережень:

• режимні, тобто систематичні спостереження за рівнем вмісту хімічних речовин у ґрунтах протягом визначеного проміжку часу;

• комплексні, що включають у себе дослідження процесів міграції забруднюючих речовин у системах атмосферне повітря — ґрунт, ґрунт — рослина, ґрунт — вода і ґрунт — донні відклади;

• вивчення вертикальної міграції забруднюючих речовин у ґрунтах по профілю;

• за рівнем забруднення ґрунтів у визначених пунктах, намічених відповідно до запитів тих чи інших організацій.

За результатами оцінки стану земельного фонду розробляють прогнози т рекомендації, що подаються до органів державної влади та Держкомзему України для вжиття заходів відведення і ліквідації наслідків негативних процесів.

Структура, задачі, зміст моніторингу земель визначені в Положенні про моніторинг земель, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р.

2. Об’єкти і методи моніторингу ґрунтів

Об’єктами моніторингу виступають основні типи, підтипи, роди, види і різновиди ґрунтів, які обираються в межах ґрунтової провінції і максимальною мірою відображають мозаїчність ґрунтового покриву, всі види і рівні антропогенних навантажень. Постійними пунктами контролю є природні об’єкти (ліси, заповідники), еталонні об’єкти (держсортодільниці, варіанти стаціонарних дослідів, поля господарств, де впроваджено контурно-меліоративну систему землеробства), звичайні господарства. Враховуючи, що для достовірної оцінки ґрунтів, і особливо прогнозу їх родючості, необхідна інформація про клімат, ґрунтотворні породи, води, кількість і якість рослинницької продукції, перераховані компоненти також включають до об’єктів моніторингу. Такий підхід дає змогу суміщати ґрунти з іншими елементами середовищ і при аналогічній розробці моніторингу фауни, флори і людини одержати цілісне уявлення про стан біосфери.

Стан ґрунтів достовірно діагностується при наявності такої інформації: зміна структури ґрунтового покриву, трансформації земельних угідь, оцінка темпів зміни основних властивостей ґрунтів (гумусу, pH, ємності вбирання, фізичного, водного, повітряного і поживного режимів, біологічної активності ґрунтів, забруднення); оцінка інтенсивності прояву ерозії, показників меліоративного стану (якість зрошувальних вод, рівень і мінералізація підґрунтових вод, засоленість ґрунтів у цілому і зони аерації; вторинне осолонцювання, темпи спрацьовування осушених торфовищ, трансформація органічних речовин) і нарешті, оцінка ефективної родючості земель.

РОЗДІЛ ІІ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ І АНАЛІЗ СТАНУ ҐРУНТУ