Мови програмування високого рівня

 Мови програмування високого рівня дозволяють писати програми в формі, більш наближеній до звичайної мови. Програму, написаною мовою високого рівня, можна більш легко читати і модифікувати, і вони значно полегшують роботу програміста порівняно з написанням машинного коду.Для перекладу програм, написаних мовою високого рівня, в машинні коди, повинні існувати спеціальні програми. Такі програми називаються трансляторами.  Важливою особливістю мов високого рівня є їх відносна незалежність від машини. Це означає, що правила запису програм не залежать або мало залежать від особливостей конкретної машини. Тоді для перенесення програми на іншу машину програму не обов'язково переписувати заново, достатньо лише віддтранслювати її в коди, специфічні для цієї машини. В крайньому разі, зміни в програмі повинні бути мінімальними.Слід відмітити, що повна незалежність від машини буває не завжди, на практиці програми не завжди можна переносити без змін з машини на машину. Часто доводиться здійснювати доробки, інколи досить значні.  Кожна мова високого рівня повинна мати формальний опис. У цьому описі повинні бути визначені правила запису програмних конструкцій (синтаксис) і те, яким чином ці конструкції виконуються (семантика). Транслятори пишуться у відповідності до цього формального опису. Формальний опис надає розробникам трансляторів певну свободу, і транслятори можуть бути реалізовані по-різному. Кажуть про те, що мова високого рівня може мати різні реалізації. Різні реалізації мови можуть мати відмінності в синтаксисі. Тоді може виникати ситуація, коли один транслятор сприймає програму нормально, а інший видає повідомлення про помилку.  Авторським варіантом мови називається опис мови у тому вигляді, у якому він був запропонований розробником (однією людиною або комітетом).  Важливе значення має поняття стандарту. Стандартизація мов програмування здійснюється авторитетними міжнародними комітетами, і стандартизації підлягають, як правило, найбільш вдалі і популярні мови. Якщо опублікований стандарт, тобто стандартний опис мови, всі подальші реалізації повинні підпорядковуватися цьому стандарту. Втім, розробники часто доповнюють стандарти власними модифікаціями. У такому випадку, якщо автор програми використовує в ній лише можливості, визначені стандартом, програма може бути перенесена без змін на будь-яку іншу машину. Якщо ж програміст використовує особливості, специфічні для даної реалізації, перенесення без змін на іншу машину не гарантується.  Виділяють два типи трансляторів - компілятори та інтерпретатори.  Компілятором називається програма, яка сприймає програму, написану мовою високого рівня, і генерує відповідний машинний код. Цей машинний код надалі може виконуватися незалежно від компілятора.  Інтерпретатор сприймає кожну інструкцію програми окремо, перетворює її на деякий проміжний код, і негайно виконує цей код. Незалежний машинний код при цьому не створюється.  Надалі ми будемо розглядати лише транслятори компілюючого типу.