Фрагмент з трагедії Софокла «Едіп-цар»

Ви молитесь? Моліться і одержите

Від лиха захист і в біді полегшення,

Але й моєї ради все ж послухайте.

Я як чужий чуткам цим говоритиму,

Чужий подіям. Недалеко в розшуках

Зайду без вас, адже не знаю сліду я.

Пізніш тут жить за інших став я жителів -

До вас звертаюсь вині, діти Кадмові:

Кому відомо, від чиїх злочинних рук

Лай незабутній, син Лабдаків, смерть прийняв,

Нехай про все негайно сповістить мені,

А побоявся б сам себе він викрити -

Хай зна: йому нічого не загрожує,

Лише вітчизну мусить він покинути.

Якщо ж убивця із країни іншої,

Теж не мовчіть,- той нагороду матиме

Й моєю буде ласкою вдоволений.

А хоч би і мовчали ви із остраху

За друга чи за себе, хай відоме всім

Моє надалі буде повеління вам?

Хто б той не був убивця, а в країні тій,

Де я всією володію владою,

Ні розмовлять з ним, ні у дім приймать його

Не вільно, ані спільно з ним молитися,

Ані приносить жертви й омиватися,

А гнати від домівок як провинника

Тієї скверни, що заполонила нас,-

Таке нам бог піфійський дав провіщення,

І от стаю я нині в поміч богові

І месником за владаря убитого.

Кляну того убивцю я, чи потай він

Зробив це сам, чи мав при тому спільників.

Лихому хай до лиха все життя іде.

Перекладач: Борис Тен

Фрагмент з трагедії Еврипіда «Медея»

Ох діти, діти! Є для вас і край, і дім,

Де доведеться повсякденно жити вам

Без матінки своєї безталанної!

А я піду на чужину, вигнанниця, -

Вже вас мені щасливими не бачити,

Дружини, і весілля, й ложа шлюбного

Не прибирать і не світити факелів...

Ой гірко я за гордощі караюся!

Даремно-бо я, дітки, годувала вас,

Даремно вас у муках породила я

І знемагала тяжко, вас плекаючи.

А як від вас, нещасна, сподівалась я,

Що ви мене й у старості доглянете,

А вмру - як слід мене ви поховаєте

На заздрість людям. А тепер - пропали ті

Солодкі сподівання! В тузі й смуткові

Без вас тепер я віку доживатиму,

Вже вам своєї матінки не бачити

Повік, у інше-бо життя ввійдете ви.

Ой, ой! Чого на мене так ви дивитесь?

То ви ж востаннє, дітки, усміхаєтесь!

Перекладач: Борис Тен

Модуль № 2. Римська література. Література Середньовіччя.

І. Самостійно підготувати усно і письмово тему:

1) Римська комедія в творчості Плавта та Теренція.

1. Народний італійський театр, його жанри.

2. Плебейський (народний) характер творчості Плавта. Романізація грецької комедії.

3. Комедія Плавта «Скарб»: тематика, образна система (Евкліон, Мегадор, Стробіл).

4. Особливості комічного у Плавта: прийом qui pro quo; репліки в сторону; прямі звертання до публіки; використання просторіччя (навести приклади).

5. Теренцій та його творчість: гуманізм та орієнтація на аристократію.

6. Комедія Теренція «Свекруха»:

• сюжет та композиція комедії, жанрова своєрідність;

• шляхетний характер традиційних масок (Свекруха, гетера);

• мова комедії.

Література:

1. Античная литература / Под ред. Тахо-Годи А.А. – М., 1986.

2. Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки. Відродження / За ред. Ф.І.Прокаєва. – К., 1994.

3. Пащенко В.І., Пащенко Н.І. Антична література: підручник. – Вид. 3-тє. – К., 2008.

4. Плавт Тит Макций. Клад // Плавт Тит Макций. Собрание сочинений в 3-х томах. Т. 1. – М., 1997.

5. Позднев М. Театр Плавта. Традиции и своеобразие // Плавт Тит Макций. Собрание сочинений в 3-х томах. Т. 1. – М., 1997.

6. Теренций. Свекровь // Теренций. Комедии. – М., 1985.

7. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст.: Іст.-естет. нарис. – К., 2007.

8. Ярхо В.Н. Драматургия Теренция: уроки человечности // Теренций. Комедии. – М., 1985.