Лекція 10 б. Інформаційна безпека в сучасному світі

Саме поняття „безпека” містить у собі такі складові:

1) інформаційно-комерційну,

2) юридичну,

3) фізичну безпеку.

Пи­тання інформаційно-комерційної безпеки займають особли­ве місце у зв’язку зі зростаючою роллю інформації в житті суспільства і вимагають особливої уваги. В умовах жорст­кості конкуренції успіх підприємництва, гарантія одержан­ня прибутку все більшою мірою залежать від збереження в таємниці секретів виробництва, що спираються на визначе­ний інтелектуальний потенціал і конкретну технологію.

Інформаційна безпека — це стан захищеності суспіль­ства, держави, особистості, стан захищеності інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства.

Поняття „безпека” визначається, як стан захищеності життєво важли­вих інтересів (Закон України „Про безпеку”).

 Напрямки інформаційної безпеки. Інформаційна безпека має декілька напрямків:

1. Система заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації або порушення цілісності. Цей напрямок часто називають „Informational Security”.

2. Захист політичних, державних і громадських інтересів країни, захист загальних моральних цінностей, недопущення закликів до порушення територіальної цілісності, заборона інформації,  яка  включає  ідеї  війни,  насилля,  дискримінації і посягання на права людини.

3. Запобігання розповсюдженню відомостей, що становлять державну таємницю, а також відомостей з обмеженим доступом до інформації закритого типу, що переміщаються через державний кордон.

Інформаційне забезпечення урядів, різноманітних держав­них органів, недержавних організацій та фірм визначається, відповідно до їх потреб, у кожному конкретному випадку.

1.11. Стратегія інформаційної безпеки

Стратегія інформаційної безпеки повинна включати:

-   забезпечення захисту вже напрацьованих об’єктів інте­лектуальної власності, котрі мають комерційну цінність;

-  запобігання втрати таких об’'єктів у майбутньому.

Інформаційна безпека в різних сферах суспільства має свою специфіку. Так, наприклад, у політиці інформаційна безпека стосується інформаційно-аналітичної діяльності дипломатичних представництв і зовнішньо-економічних відомств, в економіці інформаційна безпека стосується захи­сту інформації у банківських системах та мережах зв'язку, захисту конфіденційної економічної інформації від не­санкціонованого доступу.

Поняття інформаційної безпеки тісно пов'язане із понят­тям інформаційної загрози.

До інформації, що захищається, відносять:

-  секретну інформацію (відомості, що містять державну таємницю).

-   конфіденційну інформацію (відомості, що містять комерційну таємницю, а також таємницю, що стосується особистого життя і діяльності громадян).

Таким чином, під інформацією, що захищається, ро­зуміють відомості, на використання і поширення яких вве­дені обмеження їх власником.

Інформація, що захищається, має такі ознаки:

•  засекречувати інформацію, тобто обмежувати до неї доступ, може тільки її власник або уповноважені ним на те особи;

•   чим важливіша для власника інформація, тим ре­тельніше він ії захищає. А для того, щоб усі, хто зіштовхується з інформацією, що захищається, знали, що дея­ ку інформацію необхідно оберігати більш ретельно, ніж іншу, власник призначає їй різний ступінь таємності;

•   інформація, що захищається, повинна приносити визначену користь її власникові і виправдовувати затрачувані на її захист сили і засоби.

Об'єктами захисту інформації виступають: документи, програми ЕОМ, ноу-хау, бази даних, тексти, на яких зафіксована інформація, інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними акта­ми, внутрішніми постановами та розпорядженнями, іншими спеціальними документами.

Комерційна таємниця — форма забезпечення безпеки найбільш важливої комерційної інформації, що пропонує об­меження її поширення,

Комерційна таємниця — ділова інформація, що спеціа­льно охороняється власником, яка представляє для нього цінність у плані досягнення переваги над конкурентами в одержанні прибутку, зафіксована в письмовій або іншій ма­теріальній формі і знаходиться в його володінні, крім відомо­стей, віднесених до державної таємниці, або віднесення яких до комерційної таємниці заборонено законодавством України.

Найбільш важливі види інформації, яких стосується про­блема інформаційної безпеки: стратегічна інформація, політична інформація, соціально-економічна інформація, воєнна інформація, наукова інформація.

1.12. Власники інформації, що захищається

Власниками інформації, що захищається, можуть бути:

- держава та її структури (органи). У цьому випадку, до інформації, що захищається, належать відомості, що є дер­жавною, службовою таємницею, інші види інформації, що захищаються, які належать державі або відомству. Це можуть бути і відомості, що є комерційною таємницею;

-  підприємства, товариства, акціонерні товариства (у тому числі й спільні) та інші об’єднання, для яких інформація є їхньою власністю і складає комерційну таємницю;

-  громадські організації — як правило, партійна таємниця, не виключена також державна і комерційна таємниця;

-  громадяни держави: їх права (таємниця листування, телефонних і телеграфних розмов, лікарська таємниця та ін.) гарантуються державою, особисті таємниці — їхня особиста справа.

Слід зазначити, що держава не несе відповідальності за збереження особистих таємниць.