Євровалюта, єврооблігації

Євровалюта — це валюта, що розміщена на депозитах банків поза межами країни, якою вона була випущена. Наприклад, депозит у доларах США розміщений в українському банку є євровалютним депозитом, або конкретніше — євродоларовим депозитом.

Поняття євровалюта не має прямого зв’язку із об’єднаною європейською валютою євро та Єврозоною.

Префікс «євро» зовсім не означає того, що зазначена валюта перебуває в Європі, що нею володіють або європейці що вона розміщена в європейському банку. Це свідчить лише про те, що територіальне розміщення банку, що приймає вкладення, не збігається з територією, де валюта емітована і є законним платіжним засобом. Наприклад, євродолари — це долари, розміщений у банку поза територією США: долари, розміщений у бразильському чи в японському банку. Операція з євродоларами не регламентується з боку США (країни — емітента валюти). Префікс «євро» свідчить про те, що валюта вийшла з-під контролю національних валютних органів, зокрема центрального банку-емітента.

Громадянство або постійне місце проживання вкладника не впливають на визначення, чи одержить валюта префікс «євро». Досить часто вкладення робиться резидентом країни — емітента зазначеної валюти (наприклад, американець відкриває доларовий депозит в Україні). І навпаки, долар, розміщений у США німцем, навіть у відділенні німецького банку, не буде називатися євродоларом. Така операція є внутрішнім вкладенням, що цілком підпорядковане законодавству США.

Найпоширенішою євровалютою являються євродолари. Крім них існують єврофранки, єврофунти, євроєни і навіть євроєвро.

Ринки євровалюти і єврооблігацій мають перевагу в тім, що вони значно менше підпадають під регулювання країни-емітента валюти, таких як розмір відсоткової ставки і вимог резервування.

Єврооблігації

Єврооблігації (інша назва — «євробонди» — від англ. eurobonds) — облігації, випущені в валюті, що є іноземною для емітента (як правило), що розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів серед зарубіжних інвесторів, для яких дана валюта також, як правило, є іноземною.

В основному позичальниками, що випускають євробонди, виступають уряди, корпорації, міжнародні організації, зацікавлені в одержанні коштів на тривалий термін (від 7 до 40 років). Розміщуються євробонди інвестиційними та комерційними банками. Вони є одним з найбільш надійних фінансових інструментів. Тому основними їхніми покупцями є інституційні інвестори: страхові та пенсійні фонди, інвестиційні компанії.

Приставка «євро» в даний час — данина традиції, оскільки перші єврооблігації з'явилися в Європі, торгівля ними здійснюється в основному там же.

Різновидом єврооблігацій є облігації «Драгон» (англ. dragon bonds) — євродоларові облігації, розміщені на азіатському (в першу чергу, японському) ринку і мають лістинг на який-небудь азіатській біржі, зазвичай в Сінгапурі або Гонконгу.

Для здійснення розрахунків за єврооблігаціями існують 2 депозитарно-клірингові системи — Euroclear і Clearstream (раніше — Cedel).