2. Експерименти в економіці. «Кукурузництво».

Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.

Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема, наступні економічні реформи:

• децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957р. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, незалежно від профілю. В Україні було створено 11 економічних районів;

• збільшення асигнувань на забезпечення науково-технічного прогресу;

• підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

• збільшення закупівельних цін на продовольство.

Необхідно зазначити, що за часів перебування Хрущова при владі відбувався новий виток індустріалізації. В умовах Науково-технічної революції прогрес визначали перш за все такі галузі виробництва, як машинобудування, приладобудування, електротехнічна, радіотехнічна промисловості і т.ін. У липні 1955 р. Пленум ЦК КПРС поставив завдання щодо підвищення технічного рівня виробництва. Для цього періоду було характерно: 1) особлива увага приділялася промисловому будівництву і виробництву засобів виробництва; 2) дуже слабка увага приділялася легкій і харчовій промисловості (як наслідок, дефіцит найнеобхідніших товарів широкого використання, м’яса, молока, масла і т.ін.); 3) будівництво промислових гігантів, електростанцій без урахування екологічних вимог.

В Україні будувалися шахти в Донбасі, були відкриті нові вугільні басейни – Львівсько-Волинський та Дніпровський. Будувалися металургійні гіганти. Створювалися гіганти нафтохімії – Лісічанський та Рубіжанський хімкомбінати.

В республіці з’явилася нова галузь – легкове автомобілебудування (ЗАЗ). Значних успіхів досягло конструкторське бюро Антонова, Львівський автобусний завод. Однак впровадження нових технологій у виробництво, поява нових галузей та видів продукції були недостатніми: республіка зберегла свою традиційну структуру виробництва (добувні галузі, енергетика, важке машинобудування).

На початок 50-х років виходить на проектну потужність Каховська ГЕС, ведеться спорудження Кременчуцької, Дніпродзержинської, Київської ГЕС.

Сільське господарство. Друга половина 50-х рр. стала періодом помітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним. Протягом 1953 – 1958 рр. ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю – у 8 разів, на продукти тваринництва – у 5,5 разів.

На початку 1954 р. Пленум ЦК КПСС прийняв постанову про освоєння цілинних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу й частини Північного Кавказу. З 1954 по 1957 р. в СРСР було освоєно 37 млн. га землі, що складало 30% від всіх посівних площ. На освоєння цілинних земель з республіки було направлено 15 тис. спеціалістів, всього понад 100 тис. чоловік, головним чином молодь. Лише у 1955 р. з України на цілину було відправлено 11,4 тис. тракторів і 8,5 тис. комбайнів.

З 1955 р. валовий збір зернових культур мав зрости внаслідок значного збільшення посівів кукурудзи. За рішенням Лютневого (1955 р.) пленуму ЦК КПУ, в 1955 р. планувалось висіяти понад 5,2 млн. га. цією культурою, зокрема 4,3 млн. га. на зерно. За короткий час посіви «цариці полів» досягли понад 20% посівної площі.

За три роки виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 25%.

У 1957 р. Хрущов запропонував втричі збільшити виробництво м’яса.

У 1958 р. було прийнято рішення про реорганізацію машинно-тракторних станцій (МТС) у ремонтно-технічні станції (РТС). Колгоспи були зобов’язані викупити техніку. У 1964 р. стало цілком очевидно, що колгоспи не в змозі розраховуватися з боргами. Держбанк списав заборгованість.

Економічне піднесення другої пол. 50-х рр. виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчастими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки), належним чином не обґрунтованими.

Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції.

У кін. 50-х – на поч. 60-х рр. почалося падіння темпів економічного зростання.