Тема: «Післявоєнна відбудова і розвиток України у другій половині 40-х – першій половині 50-х років хх століття» План

1. Зовнішньополітична діяльність УРСР та остаточне формування її території.

2. Відбудова економіки. Голод 1946 – 1947 років.

3. Радянізація західних областей України та діяльність ОУН-УПА.

1.Зовнішньополітична діяльність урср та остаточне формування її території.

1945 р. став переломним моментом в історії як усього світу, так і України зокрема. Війна залишила після себе надзвичайні людські втрати та розруху. Протягом 1941—1944 рр. смертоносна хвиля воєнних дій двічі прокотилася по території України, де загинуло 3,9 млн. мирних жителів, 2,2 млн. було силоміць вивезено до Німеччини; багато з них загинули. В роки війни пішов із життя кожний шостий мешканець України, 10 млн. чол. втратили притулок. На руїни було перетворено 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл України, 16,15 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних установ, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. В Україні залишилось лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств, різко скоротилося поголів'я худоби. Тільки прямі збитки, завдані господарству України, становили 285 млрд. крб. Загальна сума втрат, яких зазнали населення й господарство України, становила майже 1,2 трлн. крб. Протягом січня 1941 р. – липня 1946 р. населення України зменшилось більш як на 9 млн. чоловік. Надзвичайно тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів.

Післявоєнне суспільство характеризувалося наступними чинниками:

1. Демографічна ситуація. Післявоєнне суспільство було переважно жіночим. Це створювало проблеми невлаштованості, жіночої самотності, безбатьківства, злочинності. Проте не дивлячись на усі тяжкі втрати, саме завдяки жінкам, післявоєнне суспільство виявилося на диво життєздатним.

2. Зміни у соціальному складі суспільства. Після війни суспільство являло собою не стільки традиційні категорії населення (наприклад, міські та сільські жителі, робітники та службовці, молодь і пенсіонери), а це було насамперед суспільство, народжене воєнним часом. У цьому сенсі обличчям післявоєнного часу була «людина у гімнастерці».

3. Фактичне зникнення вікових меж. Тобто після війни декілька поколінь перетворилося на єдине «покоління переможців», і це створило новий соціум, об’єднаний однаковими проблемами, настроєм, бажаннями.

4. Дух свободи і надія на краще життя, що принесла перемога.

4 березня 1944 р. було відновлено Наркомат (з 1946 р. – Міністерство) закордонних справ Української РСР. Повернення України на міжнародну арену мало досить обмежений характер. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалася в жорстких рамках міжнародної політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур.

Висока оцінка міжнародного громадського внеску українського народу в перемогу над нацизмом, зміна співвідношення сил на світовій арені відкрили можливість завершити збирання основних українських етнічних земель у складі УРСР.

На Тегеранській (1943 р.) та Ялтинський (1945 р.) конференціях лідерів країн антигітлерівської коаліції розглядалося питання про міжнародне юридичне визнання входження до України західних областей, що перебували в її складі в 1939-1945 рр.

Повоєнними міждержавними угодами були врегульовані територіальні проблеми між СРСР і Польщею, Чехословаччиною, Румунією.

29 червня 1945 р. чехословацький уряд пішов на укладання договору з СРСР про злиття Закарпатської України з Радянською Україною. Кордони, що склалися між Угорщиною, Словаччиною та Закарпатською Україною до 29 вересня 1938р., стали кордонами між СРСР та Чехословаччиною.

Відповідно до радянсько-польського договору (серпень 1945 р.) лінія кордону проходила за 5-6 км від лінії Керзону на користь Польщі. До Польщі переходила тридцяти кілометрова територія в районі річки Солонія і міста Крилов. На початку 50-х років на прохання Польщі Україна поступилася Устрицьким районом Дрогобицької області, а до Львівської області увійшла територія довкола міста Кристополя.

Радянсько-румунський договір від 10 лютого 1947 р. юридично зафіксував кордони України в рамках радянсько-румунської угоди від 28 червня 1940 р., згідно з яким до території СРСР від Румунії відійшли території Північної Буковини та Бессарабії.

У 1954 р. – Верховна рада СРСР прийняла постанову про передачу Кримської області зі складу Росії в Україну. Зміни кордонів спричинили розширення території УРСР до 603,7 тис. кв. км.

У 1945 р. делегація УРСР взяла участь у міжнародній конференції і 24 жовтня 1945 р. підписала Декларацію про заснування Організації Об'єднаних Націй (ООН). Як член ООН Україна брала участь у роботі декількох її департаментів, службових структур. У 1945-1947 рр. УРСР перебувала в складі Адміністрації ООН по допомозі і відбудові (ЮНРРА). У 1948-1949 рр. Україна обирається непостійним членом Ради Безпеки ООН.

У перші повоєнні роки Українська РСР була представлена в 20 міжнародних організаціях і уклала 65 міждержавних угод. У липні 1946 р. делегація України на чолі з міністром закордонних справ республіки Д. Мануїльским брала участь у роботі Паризької конференції з питань розробки і підписання мирних договорів із колишніми союзниками нацистської Німеччини, у лютому 1947 р. вона укладає мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. У 1948 р. на Дунайській конференції УРСР підписала міжнародну Конвенцію про режим судноплавства по Дунаю. У 1947 р. в Києві відкрилося перше представництво іноземної держави – консульство Польської Народної Республіки.

Провідним напрямом розвитку відносин СРСР із зарубіжними країнами ставали економічні зв'язки. У таких зв'язках переважала зовнішня торгівля. Україна постачала за кордон вугілля, чавун, продукцію машинобудування, цінну сировину і таке інше. Українська РСР брала активну участь у виконанні Радянським Союзом договірних зобов'язань по наданню технічної допомоги у будівництві за кордоном великих промислових та інших господарських об'єктів. 3 1953 р. УРСР щороку вносила значні кошти у фонд ООН для країн, що розвиваються. Надсилала кваліфіковані технічні кадри.

Повоєнний період відкрив нову сторінку міжнародних наукових і культурних зв'язків із зарубіжними країнами. У перші післявоєнні роки міжнародна діяльність у сфері культури обмежувалася обміном наукової інформації, літературою, подекуди делегаціями вчених. Хоч і повільно, все ж ці зв'язки дедалі більше удосконалювалися. Зокрема, українські та зарубіжні вчені спільно виконували цілий ряд наукових розробок. Розвивався обмін і в галузі мистецтва. Мав місце взаємообмін театральними, мистецькими ми колективами, кінофільмами, виставками творів образотворчого мистецтва тощо.