2. Економічне значення ціни на товари та послуги. Види цін та етапи створення ціни продукцію та послуги.

Важливим фактором впливу на обсяг виручки від реалізації про­дукції (робіт, послуг) є ціна. Вищий рівень цін, за якими реалізується продукція (за всіх інших рівних умов), сприяє збільшенню виручки, і, навпаки, нижчі ціни за тих же інших рівних умов зменшують обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Економічно обґрунтованими вважаються ціни, що відповідають таким критеріям:

а) сприяють реалізації запланованого обсягу товарів (робіт, послуг) у визначений термін;

б) забезпечують отримання прибутку, передбаченого ціновою політикою підприємства.

Реалізаційні ціни можуть бути фіксованими, регульовани­ми та вільними.

Фіксовані ціни встановлюються в адміністративному по­рядку на державному рівні. Такі ціни застосовуються до това­рів та послуг першої необхідності, а також енергетичних ре­сурсів (газу, електроенергії тощо).

Регульовані ціни встановлюються державою шляхом регу­лювання рівня рентабельності (прибутковості) товарів першої необхідності (хлібобулочних виробів, продуктів дитячого хар­чування тощо). Основними формами регулювання цін є такі:

• встановлення граничних рівнів (максимальних або мі­німальних) цін і тарифів;

• затвердження граничних рівнів рентабельності (тобто частки прибутку в ціні, тарифі);

• встановлення граничних рівнів торговельних надбавок та постачальницько-збутових націнок при реалізації то­варів, робіт, послуг.

У решті випадків застосовуються вільні ціни, тобто ціни, які складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції або за домовленістю постачальників та споживачів (у цьому разі їх називають договірними). Вільні ціни сприяють еконо­мічній зацікавленості виробників у розширенні асортименту товарів та підвищенні їх якості.

Базою для встановлення вільної ціни на продукцію слугує її собівартість та прибуток, який підприємство може отримати з урахуванням рівня існуючих ринкових цін на аналогічну продукцію. Собівартість виготовлення продукції та прибуток, Що припадає на одиницю продукції, формують її ціну виробництва:

де Ц_в - ціна виробництва продукції, грн.;

С_п - повна собівартість одиниці продукції, грн.;

П - прибуток, що припадає на одиницю продукції, грн.

Під час реалізації продукції, згідно з чинним в Україні за­конодавством, до складу реалізаційної ціни необхідно включи­ти непрямі податки; акцизний збір (для підакцизних товарів) та податок на додану вартість:

де Ц_р - ціна реалізації продукції, грн.;

А - акцизний збір, грн.;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.

Реалізаційні ціни поділяють ще на оптові та роздрібні. Оптові ціни встановлюються між підприємством-виробни­ком продукції та підприємствами-споживачами або збутовими організаціями, оптовими та роздрібними торговельними під­приємствами. Оптова ціна, за якою підприємства-виробники реалізують продукцію, включає в себе собівартість одиниці виробу та прибуток, тобто дорівнює ціні виробництва. Якщо реалізацію продукції здійснюють збутові, посередницькі та інші торговельні підприємства, то до оптової ціни додаються постачальницько-збутові націнки та надбавки, які є джерелом покриття їхніх витрат, пов'язаних з організацією постачання та збуту продукції.

Оптові ціни можуть включати також транспортні та стра­хові витрати, що пов'язані з доставкою продукції споживачам. У цьому разі вони називаються цінами "франко". Термін "франко" визначає, до якого пункту транспортні та страхові витрати покриваються за рахунок постачальника при вказаній оптовій ціні. У практиці застосовують такі ціни: франко-склад постачальника, франко-станція призначення.

Роздрібні ціни застосовуються при реалізації товарів та по­слуг населенню через підприємства торгівлі, громадського хар­чування та фірми послуг. Нарівні з оптовою ціною вони вклю­чають торговельні націнки (надбавки), які слугують джерелом покриття витрат роздрібної торговельної організації.