5. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві

Однією з умов забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства є наявність певної кількості напівфабрикатів на кожному робочому місці та в процесі їх переміщення на випадок аварій, інших непередбачуваних обставин.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві () обчислюється за формулою:

,

де Q_д – середньоденний випуск продукції за її собівартістю, грн;

- тривалість виробничого циклу, дні;

К_н.в. – коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.

Середньоденний випуск продукції (Q_д) за її собівартістю обчислюється так:

Q_д= ,

де Q – випуск продукції за собівартістю протягом певного періоду, грн;

Д_к –кількість календарних днів у цьому періоді, дні.

На тривалість виробничого циклу впливають галузеві особливості технологічного процесу виготовлення продукції.

Коефіцієнт наростання витрат являє собою відношення середньої собівартості виробів, що знаходяться у незавершеному виробництві, до собівартості готових виробів.

При рівномірному наростанні витрат величину коефіцієнта можна обчислити за формулами:

К_н.в.=,

або

К_н.в. =,

де С_м – вартість матеріальних витрат у собівартості виробу, грн;

С – собівартість виготовлення виробу, грн;

С_пот – одноразові витрати на початку виробничого циклу виготовлення продукції, грн.

Для складних виробів із тривалим виробничим циклом виготовлення витрати наростають, як правило, нерівномірно.

У цьму разі для визначення коефіцієнта наростання витрат тривалість виробничого циклу виготовлення виробу поділяють на інтервали часу, протягом яких відбувається наростання витрат. Обчислення коефіцієнта здійснюється за формулою:

К_н.в. = ,

де - середньоциклічна собівартість продукції, грн.:

,

де С_{нар.підс.} – собівартість виробництва продукції за наростаючим підсумком, грн.;

С – планова собівартість одиниці продукції, грн.;

Q – кількість одиниць у партії виробів (у натуральних вимірах).

6. Показники ефективності використання оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їхнього оберту (оборотністю).

Прискорення оборотності цих коштів зумовлює:

• Збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

• Вивільнення частини коштів і, завдяки цьому, створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) ,характеризує кількість

оборотів оборотних засобів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою:

де РП- вартість реалізованої продукції (річний обсяг реалізованої продукції за собівартістю), грн;

ОК- середньорічна вартість залишку оборотних коштів підприємства, грн.

Коефіцієнт завантаження є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції, і визначається за формулою:

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) характеризує тривалість одного обороту оборотних коштів в днях і обчислюється за формулою:

де Т_об –тривалість одного обороту, днів;

ДП – кількість календарних днів протягом року;

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність використання підприємством оборотних засобів і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. коштів, спрямованих на формування оборотних коштів. Показник обчислюється за формулою

%;

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їхніми нормативом. Визначається за формулою:

де Д_к-кількість календарних днів у звітному періоді;

t_баз, t_звітн –тривалість одного обороту оборотних коштів у базовому та звітному періодах, дні;

Відносне вивільнення оборотних коштів обчислюється за формулою:

%;

де РПд._баз,, РПд._зв –денна реалізація продукції у базовому та звітному періодах, грн.

Приріст прибутку підприємства, одержаний внаслідок зміни оборотності його оборотних коштів, обчислюють за формулою:

;

де П_од.баз. – прибуток, одержаний підприємством від операційної діяльності у базовому році, грн..