Рівень задоволеності респондентів роботою, %

 

1 - Рівень заробітку чи доходу	4 – Розмір автономії
2 - Пільги окремо від заробітку	5 – Можливість вдосконалення професійних навичок
3 – Характер роботи	6 – Можливість кар’єрного росту

 

Безпека умов праці

Інформація розділу стосується травматизму та захворюваності, пов’язаних з роботою, механізму захисту від нещасних випадків на виробництві. Здоровий ринок праці передбачає відносно високі стандарти безпеки та охорони праці на робочому місці. За відсутності безпечних та екологічно прийнятних умов праці, з гарантованими процедурами охорони здоров’я та безпеки, які принаймні відповідають усім вимогам, ринок праці не функціонуватиме повноцінно.

Зазначимо, що протягом 2002-2006 років, поступово зменшується частка зайнятих у галузях економіки, які були відсутні на роботі більше 1 тижня через хворобу, пов’язану з роботою (2002 рік – 4,5%, 2003 рік – 4,3%, 2004 рік – 3,9%, 2006 рік – 3,7%). Частка працівників, що не працювали через стрес, пов’язаний з роботою та через виробничу травму за час обстежень залишається стабільною упродовж чотирьох останніх років на рівні 3% та 1,4% відповідно. Хоча частка робітників, що постраждали на виробництві не така й значна, але ця причина відсутності на робочому місці є найнебезпечнішою. Серед зайнятих в економіці, звичайно, травматизму найбільше піддаються працівники промисловості – 37,1%. Але цей показник за останні роки дещо знизився: у 2004 році – 39,4%, у 2003 – 44,1%.  На діаграмі 8 представлений розподіл випадків виробничого травматизму за видами економічної діяльності.

 

Діаграма 8

Відсутність працівників на роботі у зв’язку з виробничою травмою, %

 

Питома вага працюючих, які вважають умови своєї роботи небезпечними або дуже небезпечними становить 23,7% (у 2004 році – 22,6%). Найбільше занепокоєння у працівників, з точки зору небезпечності умов праці, викликають надмірний шум (61,7% опитаних, які оцінили умови своєї роботи як небезпечні), небезпечні механізми (60,2%), робота з хімічними речовинами (50,4%) та підвищена або понижена температура повітря (49,7%).

Одночасно 64,7% респондентів вважають умови своєї роботи дуже безпечними та безпечними, що свідчить про певне покращання умов праці за останні роки (у 2004 – 63,1%, у 2003 – 59,7%). На думку респондентів, працювати в шкідливих та небезпечних умовах людей спонукає можливість отримання додаткових грошей (41,6% відповідей) та загроза втратити роботу (20,9% відповідей), а 17,6% вважають, що для кваліфікації таких людей іншої роботи не має. Серед основних причин, які перешкоджають створенню на підприємстві безпечних умов праці, зайняті називають недостатність фінансових коштів та значний знос виробничих фондів – відповідно 40,0 та 28,1% відповідей.

Більшість (74,3%) працюючих респондентів відмітили наявність на своєму підприємстві чи в установі служби охорони праці; 12,2% вказали на її відсутність, а 13,5% не знали відповіді на питання. Між тим, оцінили роботу цієї служби як дуже ефективну та ефективну відповідно 5,2 та 39,7% працюючих (можна відмітити, що порівняно з минулим обстеженням оцінка ефективності цієї служби зросла на 0,9 в.п., у 2004 році – 3,9 та 40,1% відповідно); як не зовсім ефективну та не ефективну – 23,8 та 7,7% відповідно (зменшення недовіри на 1,2 в.п., у 2004 році – 25,7 та 7,0% відповідно); не змогли надати та не знали відповідь на питання відповідно 13,1 та 10,5%.

У 2006 році питома вага зайнятих респондентів, які вважають себе потерпілими від жорстокості чи насильства на роботі склала 3,8%, що на 2,1 в.п. менше, ніж у 2002 році. Серед потерпілих найбільше тих, хто постраждав від грубості, яка викликала емоційне або психологічне страждання та зазнав тиску з боку керівництва відповідно 67,5 та 43,6% відповідей. Для порівняння наведемо цифри минулих років відповідно: 2002 рік – 51,2 та 31,8%; 2003 рік – 51,7 та 23,3%; 2004 рік – 56,4 та 35,8%. Як бачимо відбувається зростання частки потерпілих від даних видів насильства на робочому місці.

Протягом останніх 12 місяців зазнали сексуального переслідування на роботі 1,0% (у 2002 р. – 0,8%, у 2003 р. – 0,5%, у 2004 р. – 0,1%) зайнятих респондентів. Про те, що освідомлені про випадки сексуального переслідування на роботі, заявило 1,7% опитаних. Щодо необхідності проведення політики захисту від сексуального переслідування на роботі, то майже половина респондентів згодні з цим (44,8%). Частіше позитивні відповіді на це питання давали жінки (47,5% опитаних жінок), ніж чоловіки (41,3% опитаних чоловіків).

Гарантія волевиявлення

Інформація розділу стосується участі населення країни в громадських організаціях, діяльність яких спрямована на захист прав працюючих. Регулювання трудових відносин шляхом переговорів є найоптимальнішою з форм організації виробничих процесів та відносин на ринку праці. Ця форма надає можливість запровадження значної міри гнучкості у відносини між працею та капіталом і за своїм визначенням відповідає прагненням та цінностям осіб, які працюють. У будь-якому суспільстві окремий працівник буде уразливим для всіх форм незахищеності праці до того часу, доки він (вона) не здобуде представницьку колективну силу, спроможну захистити його (її) від свавілля та експлуатації.

За результатами обстеження 2006 року відсоток тих, хто позитивно відповів щодо належності до профспілок, зменшився на 2,8 в.п. і становив 48,5% зайнятих у галузях економіки. Простежується тенденція до зменшення частки працівників, що є членами якихось профспілкових організацій (2004 р. – 51,3%, 2003 р. – 50,2%, 2002 р. – 52,8%). Значна частина респондентів (46,2%) вказала на позитивне ставлення до діяльності профспілок в Україні, що на 1,1 в.п. менше, ніж у 2004 році, але більше ніж у 2002-2003рр. (43,4 та 41,6% відповідно), 21,0% опитаних до діяльності профспілок ставляться негативно, а 32,8% взагалі не визначились в даному питанні.

Захист прав та інтересів на виробництві здійснюється одночасно профспілками всіх рівнів управління – від рівня підприємства до галузі, від рівня регіону до національного. На думку опитаних, найкраще захищає їх інтереси профспілкова організація на рівні підприємства (27,2%). Найнижча оцінка діяльності профспілок дана на територіальному рівні (обласне відділення федерації профспілок України) – 2,4%, причому більшість опитаних не визначилась з цього приводу 35,3%, а 23,2% вважають, що жодний рівень профспілкових організацій не може надати дієвого захисту працівникам.

Респонденти, які вказали відсоток працівників, що входять до профспілок, вважають, що в середньому таких 56,0% (2004 р. – 56,9%, 2003 р. – 56,3%, 2002 р. – 58,1%).

Забезпечити ефективність соціального захисту працюючих можливо при наявності значного кола альтернативних громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на захист їх інтересів. Але респонденти вкрай недостатньо інформовані про наявність таких організацій в Україні. Переважна більшість опитаних (90,8%) відповіли, що не знають інших організацій, крім профспілкових.

Трудова сфера є провідною в життєдіяльності людини. Саме тут починають складатися суспільні відносини, нова мораль та стереотипи поведінки. Однією з умов та гарантією успішного трудового процесу є довірчі та демократичні відносини між роботодавцем та найманими працівниками. Порівняно з обстеженням 2004 р. збільшилась на 2,0 в.п. питома вага працівників, які довіряють керівництву (52,3%). Для порівняння у 2003 році таких було 44,8%. Зазначили, що роботодавець надає їм можливість висловлювати своє невдоволення та піднімати особисті питання 63,5% працівників, що більше на 7,2 в.п. та на 0,7 в.п., ніж у 2003 та 2004 роках відповідно.

Соціально-трудові відносини охоплюють широкий спектр проблем, які включають відтворення трудового потенціалу робітника, його продуктивну зайнятість, оплату праці, умови праці, захист від несправедливих дій з боку керівництва. Активною формою розв’язання таких проблем, крім акцій протесту працівників по відношенню до роботодавця, є звернення до адресатів, що здатні вирішити ці проблеми, а саме: суду, урядових структур, профспілкових органів.

Обстеження 2006 року свідчить про зростання довіри до судових органів при реалізації працівниками права на судовий захист своїх інтересів у сфері праці за час всіх раундів обстеження. Так, звернулися б до суду при невиплаті заробітної плати більше ніж 3 місяці 44,2% опитаних (2004 рік – 40,5%, 2003 рік – 45,3%, 2002 рік – 41,6%); у разі несправедливого звільнення колег по роботі – 34,4% (2004 рік – 30,7%, 2003 рік – 32,8%, 2002 рік – 31,6%); у випадку порушення трудового договору – 37,9% (2004 рік – 33,3%, 2003 рік – 35,1%, 2002 рік – 33,6%). І тільки у випадку недотримання умов безпеки праці, більшість респондентів звернеться не до суду, а до профспілкового органу – 30,6%. При невиплаті зарплати більше 3 місяців таких було 12,8%, при несправедливому звільненні колег по роботі звернеться до профспілки 22,2%, а при порушення трудового договору – 24,3% опитаних. Звернення до урядових структур вважають ефективними при захисті у трудовій сфері від 7,3 до 11,9% опитаних, участь у страйку – від 1,6 до 3,9%, а у мітингах, маніфестаціях, пікетуваннях – від 2,8 до 4,0%. Відмітимо, що в порівнянні з минулим обстеженням 2004 року, незначно зросла частка респондентів, які готові відстоювати свої інтереси у страйках, мітингах, маніфестаціях та пікетуваннях.

Умови життєдіяльності та життєзабезпечення залежать від політики органів влади та місцевого самоврядування. Їх незабезпечення викликає протестну поведінку та застосування різноманітних методів та форм захисту прав з боку громадян. В залежності від причин незадоволеності цими умовами визначилися і пріоритети їх досягнення (таблиця 12).

Як свідчать дані опитування, у всіх випадках, крім виникнення проблем з теплопостачанням, постачанням електроенергії та води, більшість респондентів не знає, що буде робити. При регулярному відключенні електро-, водо- та теплопостачання 34,6% опитаних звертатимуться до урядових структур, а 19,6% – до суду. Як і у випадку відстоювання своїх інтересів у сфері праці, респонденти значно активніше готові вирішувати гострі соціальні проблеми шляхом участі у мітингах та страйках ніж 2 роки назад: при подорожчанні продуктів харчування чи інших товарів 25,0% (у 2004 р. – 18,7%); при підвищенні вартості проїзду в громадському транспорті – 24,9% (у 2004 р. – 18,4%); при зростанні злочинності – 8,6% (у 2004 році – 6,2%) та 13,1% при регулярному відключенні води і електропостачання (у 2004 р. – 8,8%).

Таблиця 12