Динаміка основних причин безробіття у 2002-2006 роках

(у %)

Яка причина того, що Ви були безробітним?	2002	2003	2004	2006
Підприємство збанкрутувало і було закрите	15,3	16,4	17,1	14,1
Підприємство значно скоротило обсяги виробництва і звільнило частину персоналу	29,8	29,4	25,5	24,6
На підприємстві відбулися технологічні зміни і моя кваліфікація стала непотрібною	2,7	4,2	5,3	3,6
Звільнився за власним бажанням (у зв’язку з сімейними обставинами, пошуками кращої роботи)	25,2	24,2	27,1	27,8
Мене звільнили за порушення трудової, технологічної дисципліни	0,1	0,7	0,1	0,5
Мене звільнили без поважних на те причин	3,8	1,6	1,0	3,3
Інше	23,1	23,5	23,9	26,1

 

Серед опитаних безробітних допомогу по безробіттю у 2006 році у розмірі майже всього попереднього заробітку одержували 6,4% зареєстрованих безробітних, більше ніж 50% заробітку – у 30,2%, приблизно 50% – у 33%, від 25 до 49% – у 18,5% та менш ніж 25% – у 11,9%.

Основною причиною неодержання допомоги по безробіттю є, як і у минулі роки, не звернення за нею до відповідних служб (45,9%). В той же час 11,1% тих, хто звернувся в службу зайнятості за одержанням допомоги змогли ще й пройти курси перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Крім того, 10,0% респондентів зазначили, що інші члени домогосподарства були безробітні, але активно шукали роботу, 20,4% відмітили, що такими були їх родичі, а 16,1% – близькі друзі.

Майже всі респонденти думають, що допомогу по безробіттю повинні отримувати безробітні, яких звільнили та безробітні, сім’ї яких є малозабезпеченими (94,6 та 90,2% відповідно). Менше половини опитаних категорій населення (34,4 та 41,9%) вважають, що допомогу по безробіттю повинні отримувати безробітні, які залишили роботу добровільно та безробітні, які стали банкрутами.

Втрата роботи є надзвичайно тяжким випробуванням для більшої частини населення, адже мало хто з них має додаткову роботу. Лише 7,9% працюючих респондентів мають додаткову роботу, причому у 49,1% вона принципово відрізняється від заняття за основним місцем роботи. Тих, що підробляють, найбільше серед працівників невиробничої сфери (42,3%), що й не дивно, зважаючи на мізерну заробітну плату таких працівників. Також, в порівнянні з іншими віковими категоріями найбільше підробляють молоді люди до 35 років.

 

Гарантія зайнятості

Зайнятість населення має бути гарантом у забезпеченні кожним працюючим свого добробуту, відповідного до трудового вкладу, знань і здібностей. Аналіз зайнятості населення проводиться з метою оцінки ступеню забезпеченості всіх працездатних роботою, ефективності використання трудового потенціалу, а також визначення поточних тенденцій у розвитку ринку праці, особливостей у формуванні соціально-трудових відносин між працівниками та роботодавцем.

На питання цього розділу відповідали переважно зайняті респонденти.

Більшість з опитаних (81,1%) мали тривалий загальний трудовий стаж, що становив більше 10 років, стаж від 6 до 10 років мали 4,7% та менше 6 років – 14,2% респондентів. Відповіді щодо частої зміни місця роботи надавалися досить рідко. Так, на питання щодо зміни основного робочого місця протягом останніх 5 років 17,6% опитаних відповіли про його зміну 1 раз, 6,6% – 2 рази, 3,4% – більше, ніж 2 рази. Постійно працювали на одному робочому місці 72,4% опитаних.

Найбільша частина опитаних (28,5% респондентів) працює на підприємствах, де кількість робітників становить від 100 до 499 осіб та на підприємствах, де 1000 і більше осіб (18,7%); лише 2,6% зайняті на підприємствах із чисельністю персоналу менше 10 працюючих.

Юридичною формою, що визначає гарантію зайнятості, є тип та тривалість трудового контракту між працюючим і підприємством. Частка зайнятих, що працюють на постійній основі, склала 87,5% опитаних, що є найвищим показником за останні роки (2002 рік – 84,3%, 2003 рік – 85,0%, 2004 рік – 80,3%). Поряд з цим, частка зайнятих, які працюють на основі усної домовленості, без встановленого строку, склала 3,3% респондентів, а частка зайнятих, які працюють за контрактом з певним встановленим строком – 3,4%. Отримані дані свідчать про досить стабільну ситуацію у відносинах роботодавця і працівника. Це, в першу чергу, має впливати на збільшення продуктивності праці та трудової захищеності зайнятих.

Аналізуючи дані минулих обстежень, відмітимо, що частка працівників, які дуже впевнені та достатньо впевнені, що зможуть зберегти роботу у найближчі 12 місяців, на даний час склала 27,2%, що на 5,8 в.п. більше ніж у 2004 році. Підвищенню оптимістичного настрою працюючих в значній мірі сприяли певна стабілізація економіки та законодавчої бази в частині оподаткування юридичних та фізичних осіб. Частка ж не впевнених, що збережуть роботу, порівняно з 2004 роком, знизилась на 2,9 в.п. і склала 36,7%. Рівень тих, хто не визначився досить високий – це кожен третій респондент (діаграма 5).

 

Діаграма 5