Відповідність рівня кваліфікації роботі

(у % до тих, хто відповів)

	не відповідає			значно вищий, ніж необхідно для роботи			відповідає			недостатній для роботи			важко відповісти
	2003	2004	2006	2003	2004	2006	2003	2004	2006	2003	2004	2006	2003	2004	2006
Усі респонденти	9,0	9,2	11,0	8,5	8,5	8,8	72,1	69,7	69,8	3,1	2,7	2,5	7,3	9,9	7,9
Категорія населення
Працівники промисловості	9,7	9,6	12,4	9,4	9,3	11,1	69,8	68,1	65,8	3,6	3,0	2,4	7,5	10,0	8,3
Працівники с/г	10,8	9,8	10,1	4,9	6,5	6,0	67,2	63,0	69,1	4,9	4,4	4,2	12,2	16,3	10,6
Працівники невиробничої сфери	7,1	8,0	10,1	8,7	7,5	7,3	78,2	76,4	74,2	1,6	1,7	2,2	4,4	6,4	6,2
Працівники сфери послуг	9,8	10,7	11,2	10,4	11,0	10,1	67,9	63,6	67,6	3,4	2,7	2,0	8,5	12,0	9,1
Стать
Жінки	9,9	9,8	11,8	7,7	6,8	7,9	72,6	71,7	69,4	2,9	2,7	2,7	6,9	9,0	8,2
Чоловіки	7,9	8,5	10,0	9,5	10,4	10,1	71,6	67,3	70,2	3,2	2,7	2,2	7,8	11,1	7,5

Аналізуючи дані, можна зробити висновок про підвищення мотивації респондентів відносно ступеня відповідності здобутій професії. Так, якщо у 2004 році тих, кому дуже важливо та важливо слідувати основній професії при виборі роботи було ще 62,7%, то у 2006 році таких було вже 66,7%. Таке ж незначне підвищення відбулося і серед працюючих, кому дуже важливо й важливо слідувати своїй професії при виборі роботи – працівники бюджетної сфери 78,0% (2004 рік – 76,6%), сільського господарства 64,1% (2004 рік – 60,3%), працівники промисловості 62,1% (2004 рік – 61,2%). Незначне зниження мотивації респондентів відносно ступеня відповідності здобутій професії спостерігається лише серед працівників сфери послуг. Серед зазначеної категорії працюючих відповіли, що при виборі роботи дуже важливо й важливо слідувати основній професії при виборі роботи 63,6% респондентів у 2006 році, проти 65,1% за результатами обстеження 2004 року.

Відповіді респондентів свідчать про необхідність подальшого удосконалення професійної освіти з врахуванням потреби економіки в робочій силі за професіями, її адаптації до нових соціально-економічних та соціально-правових умов, з метою забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці та відповідно належних доходів населення.

Професійно-кваліфікаційна складова, що характеризує якість робочої сили базується на професійних знаннях, компетентності, відповідальності. Складні процеси формування ринку праці ведуть до істотних змін концепції зайнятості, соціально-трудових відносин, механізму відтворення робочої сили. Тому важливим показником захищеності професійних вмінь є рівень впевненості працюючих у тому, що вони зможуть отримати підготовку або пройти перепідготовку у разі виникнення такої необхідності.

За даними обстеження майже половина зайнятих (48,4%) переконані, що вони зможуть пройти перепідготовку як за місцем своєї роботи, так і в іншій установі (53,5%). Слід зазначити, що кількість позитивних відповідей збільшилась порівняно з результатами попереднього обстеження на 0,9 в.п. та на 5,4 в.п. відповідно.

Найбільша частка впевнених, що зможуть пройти перепідготовку за місцем роботи серед державних службовців (61,0% у 2006 проти 58,2% у 2004 році), працівників чорної металургії (60,7% проти 58,2% відповідно), працівників спорту (57,3% проти 49,5%), працівників охорони здоров’я (56,2% проти 50,4%), працівників транспорту (54,3% проти 50,9%), а найменша частка – серед працівників культури та соціального забезпечення відповідно 34,6 та 34,1%, та працівників сільськогосподарських підприємств (30,3%). Це свідчить про поступове удосконалення системи управління на виробництві, зацікавленість сучасних роботодавців в наявності професійного персоналу, та наявність в закладах освіти сучасних програм перепідготовки персоналу та підвищення його кваліфікації.

Слід зазначити, що порівняно з даними попереднього обстеження рівень впевненості респондентів у тому, що вони зможуть отримати перепідготовку поза межами роботи збільшився майже серед всіх категорій працюючих, за винятком працівників паливної та легкої промисловості, працівників соціального забезпечення та торгівлі, а також фермерів. Збільшення кількості позитивних відповідей щодо можливості навчання поза роботою коливається в межах від 2,1 в.п. до 18,0 в.п. Можливо це пов’язано з поступовим покращанням рівня життя, збільшенням доходу, та відповідно і добробуту населення.

Рівень впевненості у тому, що зможуть отримати перепідготовку відрізняється у різних вікових групах. Найбільше впевнених серед респондентів 35-44 років – 28,2% вказали на можливість перепідготовки за місцем роботи та 29,7% – в іншій установі. Очевидним є той факт, що зі збільшенням віку рівень впевненості знижується. У респондентів віком 45-55 років таких було відповідно 27,8 та 26,0%, а у віці 55-59 років відповідно – 5,6 та 4,1%.

Не зможуть отримати підготовку за місцем роботи та поза її межами 70,1 та 60,1% відповідно працівників сільського господарства, 52,4 та 49,0% – сфери послуг, 49,4 та 49,1% – галузей промисловості, 46,8 та 38,6% – працівників невиробничої сфери. Розподіл відповідей стосовно можливості або перешкод щодо підвищення кваліфікації та отримання нових знань наведено на діаграмі 4.

 

Діаграма 4