Тема № 6. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту.

План

1. Цивільна оборона України.

2. Створення служб Цивільної оборони України.

3. Основні принципи та заходи захисту населення.

4. Оповіщення населення.

5. Укриття в захисних спорудах.

1. Цивільна оборона України

Роль та місце Цивільної оборони в житті країни об’єктивно обумовлюються двома основними факторами:

- можлививістью винекнення надзвичайних ситуацій в мирних умовах(аварії, катастрофи та стихійні лиха);

- загрозою й характером воєнних конфліктів з використанням сучасних засобів ураження.

Враховуючи наявність на планеті величезного потенціалу руйнівної сили, яка накопичена в існуючих арсеналах зброї масового ураження, цінний аспект Цивільної оборони ігнорувати не можна.

Разом з тим, збільшилася кількість людських жертв та матеріальні витрати від дії природних явищ, а також техногенних причин. Наприклад, на 42-й Сесії Генеральної асамблеї ООН зазначалося, що: ―...за останні 10 років стихійні лиха призвели у всьому світі до 3 млн людських жертв, 300 млн чоловік зазнали збитків як матеріальних, так і в своєму здоров’ї. Загальний обсяг збитків сягає 23 млрд.доларів.

В Україні створена потужна техносфера і внаслідок диспропорцій у розміщенні продуктивних сил, які припускалися протягом багатьох років, територія країни зазнала величезних техногенних перевантажень на природне середовище, які, за даними Академії наук України, у 5–6 разів вище, ніж в інших розвинутих країнах.

Значні техногенні навантаження ускладнюють функціонування техносфери й супроводжуються посиленням антропогенної дії на природне середовище. Крім того, в структурі техносфери України значну долю займають потенційно небезпечні виробництва.

Так: Науково-технічний прогрес, який забезпечує відновлення матеріальних та інтелектуальних потреб суспільства, в той же час породжує нові проблеми, пов’язані з появою більш потужних і небезпечних джерел ризику для здоров’я та життя людини.

Відкриття радіоактивності та оволодіння процесами поділу ядер істотно розширили можливості енергетики, медицини, переробної промисловості, але в той же час збільшили радіаційну небезпеку.

Прогресивний розвиток хімії й генної інженерії породив дуже серйозну токсичну небезпеку.

У металургії, де завжди існувала небезпека пожеж, внаслідок використання природного газу й водню, виникла небезпека вибухів.

Розвиток науково-технічного прогресу призвів до збільшення масштабів і кількості аварій та катастроф.

Криза в економіці, яка супроводжується використанням значної кількості застарілих технологій і обладнання, недостатньою модернізацією, збільшує небезпеку техногенних аварій і катастроф.

Урбанізація населення, скупчення небезпечних виробництв у містах, об’єктивно збільшує вплив на населення факторів ризику.

Все це обумовлює необхідність нових підходів до визначення ролі й місця Цивільної оборони, вироблення наукового обґрунтування концепції Цивільної оборони країни.

Концепція Цивільної оборони України є також часткою воєнної доктрини, яка виражає мету й завдання забезпечення захисту й життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів. Ця концепція базується на законодавстві України з питань захисту населення, економіки, державної безпеки, а також на положеннях міжнародного гуманітарного права, офіційно прийнятих у світі поглядів на проблеми захисту людей, економічного потенціалу в надзвичайних ситуаціях.

На Україні щорічно виникає понад 1000 тяжких надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, внаслідок яких гинуть люди, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень.

У 1993 році Цивільна оборона розпочала своє функціонування в Україні на засадах Закону України ―Про Цивільну оборону України, який чітко визначив її завдання, фінансово-ресурсні принципи забезпечення і окреслив структуру на всіх територіальних і галузевих рівнях її побудови.

Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. з метою удосконалення управління Цивільної оборони і виконання заходів щодо захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи затверджено Положення про МНС і тим офіційно розпочато його практичну діяльність.

Цивільна оборона набула нового змісту, більш вагомого значення і стала важливим атрибутом виконавчої влади. До завдань, визначених для неї законодавством, додалися нові, раніше не вирішувані а саме:

авіаційні роботи з пошуку і рятування, державний нагляд і контроль за станом техногенної безпеки; пошук та знешкодження застарілої хімічної зброї; підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони; формування і реалізація науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем захисту населення від надзвичайних ситуацій, широка міжнародна діяльність.

Функціонування системи Цивільної оборони на території України базується на законодавчій і нормативній базі, що створена за останні роки і основу якої складають Закон України ―Про Цивільну оборону, прийнятий у лютому 1993 р., з внесеними до нього змінами і ―Положення про Цивільну оборону України.

Цивільна оборона (ЦО) України організується і функціонує на підставі Конституції України, Законів ―Про Цивільну оборону ―Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, ―Про надзвичайний стан, з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України.

Законом України про Цивільну оборону визначено: ―Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих та вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, організацій і установ, незалежно від форми власності, гарантій з забезпечення їх реалізації.

Цивільна оборона України – це державна система органів керування, сил і засобів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, все населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту.

Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Завдання Цивільної оборони України:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і здійснення заходів, спрямованих на зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та від небезпеки у воєнний час;

- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках ураження;

- створення систем аналізу і Прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності до функціонування у нс.