4.5. Загальні зауваження щодо стратегії виборчого р

Ви вже познайомилися з нашими міркуваннями щодо формуван стратегії виборчої кампанії. Оскільки автори (як було підкреслено раніше) не ставили собі за мету створити суто технологічний довідник чи підручник на зразок "крок за кроком виборчими технологіями", то на цьому можна було б і завершити главу. Але нам хотілося б донести своє бачення сутності стратегічного політичного маркетингу в іншій формі, не схожій на ту, в якій викладена вся книга. Наскільки це вдалий крок - судити вам. Та перед цим хочеться звернути вашу увагу на таке.

Насамперед слід пам'ятати про важливість формування ефективної головної ідеї виборчої кампанії. Не треба, безумовно, перебільшувати значення цього чинника в стратегії, але й не варто його ігнорувати. Коли на підставі аналізу електорального поля взагалі та електоральних очікувань, зокрема буде вироблена ефективна головна ідея кампанії, то вся стратегія, й, відповідно, вся виборча діяльність вашої команди в окрузі набуде логічного стрункого й закінченого вигляду. В очах електорату така ідея лише додасть вашому іміджу додаткової привабливості, допоможе вам більш чітко ідентифікуватися з виборцями, "відособитися" від опонентів.

Головна ідея виборчої кампанії - це те основне гасло, яке за своїм нсом відповідає єдиній складовій спільних очікувань представників тих гментів електорату, на підтримку яких сподівається кандидат артія).

Як правило, на підставі головної ідеї формулюється слоган кампанії чи логічний ряд слоганів, а також візуальне відображення головної ідеї. При цьому вимоги до якості їх розробки мають бути високими, виключно професійними. Обов'язковим є застосування для розробки та аналізу методів семантичних диференціалів та нейролінгвістичного програмування, а для візуального зображення ще й психоаналізу сприйняття колірної палітри.

Якщо працівники виборчого штабу недостатньо професійно підготовлені в цій галузі й не володіють названими методиками, краще і безпечніше використовувати головну ідею тільки як стрижень, на якому будуть нашукуватися всі інші складові стратегії й тактики. А публічні засоби її відображення, особливо на візуальному рівні, де висока вірогідність переносу впливу на підсвідомість, не використовувати.

Взагалі, публічне застосовування споганів, музичного супроводу та візуальних зображень головної ідеї - дуже сильний інструмент впливу саме на підсвідомість людей. Відтак за рахунок комунікативного відлуння воно виявляється дуже ефективним у залученні до ваших прихильників як представників класичного "болота", так і декого з "м'якого електорату" ваших опонентів.

Але подібне можливе лише за дорбе продуманої й логічно побудованої стратегії, детально розробленої тактики впровадження та графіка комунікативного впливу. У такому разі ефект буде досягнутий уже на стартовому етапі й поступово підвищуватиметься аж до дня виборів. У день виборів такий вплив має бути максимальним і здійснюватися ненав'язливо лише на невербальному рівні, адже пряма агітація в цей день заборонена. Але знайома мелодія-рефрен, спецодяг активу, яскрава деталь завжди викличе стійкі позитивні асоціації у виборців і може схилити їх вибір на ваш бік.

. Моделі планування в політичному маркетингу

а підставі аналізу попередніх виборчих кампаній, визначення географічних і технічних особливостей виборчих дільниць, соціологічних досліджень і визначення електоральних переваг т динаміки електоральних настроїв суспільства, образу "ідеального' кандидата провадиться сегментація електорального поля та визначається стратегія й тактика виборчої кампанії. Спрощений підхід передбачає єдину стратегію з деякою тактичною розмаїтістю відносно різних сегментів електорального поля. Більш ефективним є багатовекторна стратегія, яка передбачає наявність самостійних стратегічних лінії, націлених на різні електоральні сегменти, що принципово різняться між собою.

Як уже відомо, електоральне поле, з точки зору електоральни ресурсів, поділяється на п'ять основних сегментів: "твердий електорат кандидата", "м'який електорат кандидата", "болото", "м'який електорат конкурентів" та "твердий електорат конкурентів".

Звичайно, підхід до політичної роботи серед тих, хто й так збирається голосувати за кандидата, кардинально відрізняється від роботи серед тих, хто ще не визначився, не говорячи вже про принципових супротивників. Певно, кожна з цих груп підлягає подальшій сегментації, виробленню окремих тактичних дій для кожного електорального сегмента, однак на базовому рівні неможливо виробити єдину стратегію для всіх базових електоральних груп.

Тому при спрощеному підході або недоліку фінансових коштів, як правило, відмовляються від роботи з прихильниками (вони й так проголосують) і супротивниками (вони все одно проголосують проти - навіщо витрачати гроші й час). А всі зусилля зосереджують на роботі з тими, хто ще не визначився. існий політичний маркетинг пропонує проводити такі стратегічні лінії:

- серед "твердого електорату кандидата" - підтримувати інтерес до даного кандидата (партії") і стимулювати можливо більший відсоток явки на виборчі дільниці;

серед "м'якого електорату кандидата" - здійснювати заходи для закріплення їх думки щодо правильного вибору; серед "твердого" і особливо "м'якого" електорату конкурентів - спробувати "розтаскати" їхні голоси по декількох політично близьких кандидатах (партіям), націлити на бойкотування виборів чи навіть спробувати зірвати вибори на ділянках, де супротивники становлять переважну більшість виборців;

серед "болота" - провести класичну кампанію по завоюванню їхньої довіри.

*

При роботі з прихильниками ефективна така традиційна модель планування виборчої кампанії, як "штаб - виборець". Модель "штаб - виборець" будується в розрахунку на "середнього" виборця, і головним завданням штабу є - охопити політичною рекламою максимальну кількість виборців. Соціологічні опитування в такій моделі покликані визначити, наскільки дана реклама впливає на виборців. Якщо визна­чений елемент такої реклами не сприймається, його заміняють на іншій.

Така модель страждає відсутністю зворотного зв'язку і, не спираючись на дійсні електоральні інтереси й психологію населення, фактично є кампанією "ошукування" - залучення виборців обіцянками й обіцянками, що здебільшого нездійсненні.

Трохи більш адаптована до психологічних особливостей виборців модель Роберта Левідноа і Гаррі Стейнера, що відома як "ієрархія ступенів впливу". Ця модель побудована за принципом комерційної реклами, коли покупець спочатку просто знайомиться з товаром, потім довідується про нього додаткові дані і поступово приходить до переконання про необхідність його купівлі.

Аналогічно і відповідно до моделі ієрархії ступенів впливу діє і штаб виборчої кампанії, що проводить поступеневу рекламну кампанію. Спочатку виборців знайомлять з кандидатом. Потім дають загальні відомості про нього. Після цього подають додаткову інформацію про його видатні особливості й привабливі факти біографії. Іде порівняння з іншими кандидатами, у якому кращим виглядає саме ваш кандидат. Завершує все масований рекламний штурм напередодні виборів.

Виборця цілеспрямовано проводять по ієрархічній градації прийняття рішень:

• представлення (про, а це хто?);

• ідентифікація (я його знаю);

• симпатія (щось у ньому є);

• переваги (він краще);

• упевненість (він - наш);

• вибір (я - за нього).

Наведена модель не відштовхується від реальних електоральних настроїв виборчого округу, мета і задачі кампанії працюють тільки на одержання кінцевого результату - нав'язування свого кандидата виборцю.

Гнучка модель Л. Рея набагато складніша в реалізації, але вона набагато ефективніша, оскільки враховує психологію людини, диференціацію електорату за соціальними пріоритетами. У ході прийняття рішень визначальну роль відіграє зворотний зв'язок з виборцями. Цей підхід принципово відрізняється від попередніх, у яких пропонувалося: "Ось наш кандидат - беріть його!". Гнучка модель пропонує інше: "Вам потрібний такий кандидат? - У нас є такий!".