9.Міжнародна асоціація економічних наук

Міжнародна асоціація економічних наук – об'єднання національних асоціацій економістів, створене в 1950р. з ініціативи ЮНЕСКО. Метою організації є поширення економічних знань, розширення особистих контактів і поліпшення взаєморозуміння між вченими різних країн через організацію наукових конференцій і конгресів, проведення спільних або паралельних дослі­джень. Статут передбачає тільки колективне членство національ­них наукових асоціацій або комітетів, а приватні особи можуть брати участь у роботі конференцій.

Керівними органами організації є рада і виконавчий комітет. Рада складається з представників національних асоціацій, з кот­рих терміном на три роки обирається президент, і визначає загальну політику організації. Виконавчий комітет (президент, віце-президент, казначей, дев'ять членів зі складу ради) керує організацією між сесіями і щорічно проводить засідання викон­кому. Для підготовки конференцій і розробки програм виконком створює комітети кількістю у три – п'ять спеціалістів. Секрета­ріат знаходиться в Парижі. Організація має консультативний ста­тус при ЕКОСОР ООН (реєстр), ЮНЕСКО (категорія В).

10.Міжнародний кооперативний альянс (мка)

Міжнародний кооперативний альянс (МКА) засновано в 1895 р. у Лондоні представниками кооперативного руху 14 країн: Австралії, Австро-Угорщини, Аргентини, Бельгії, Великобрита­нії, Данії, Індії, Італії, Нідерландів, Росії, Сербії, США, Франції і Швейцарії. Ініціаторами створення альянсу були прибічники так званого християнського соціалізму в кооперативному русі – Великобританія і Франція, які розглядали кооперацію як засіб вста­новлення соціального миру.

Сучасні цілі, проголошені статутом, – сприяння розвитку кооперації в усіх країнах; пропаганда принципів і методів кооперативного руху, захист і представництво його інтересів; встанов­лення і розвиток взаємних контактів, співробітництво між кооперативами різних країн. До альянсу входить майже 170 національних і 7 міжнародних кооперативних організацій.

Основними формами діяльності альянсу є організація конгресів, проведення засідань, семінарів, участь у діяльності ООН та її спеціалізованих установ, заходах міждержавних організацій.

Керівні органи МКА – конгрес, центральний комітет, виконавчий комітет. Конгрес, який скликається один раз на чотири роки, визначає політику і розробляє програму діяльності. Цент­ральний комітет виконує функції представницького керівного ор­гану в період між конгресами, він обирає президента, двох віце-президентів, членів виконавчого комітету і призначає директора. Виконавчий комітет керує діяльністю альянсу між засіданнями центрального комітету. Поточною роботою керує секретаріат. Штаб-квартира МКА знаходиться в Лондоні.

Організація має консультативний статус при ЕКОСОР ООН, ЮНЕСКО, МОП, Дитячому фонді ООН, ЮНІДО, МАГАТЕ, ЮНКТАД.

11.Міжнародний комітет Червоного Хреста (мкчх)

Міжнародний комітет Червоного Хреста бере свої витоки від 24 черв­ня 1859 р., коли в селищі Сольферіно на півночі Італії французькі та іта­лійські війська вели бій з австрійцями. У тій жорстокій битві, що тривала лише кілька годин, на полі бою залишилося понад 40 тис. жертв, убитих та поранених.

Засновник Червоного Хреста Анрі Дюнан був вражений картиною, що постала перед ним: тисячі молодих людей помирали від болю і пора­нень, не вистачало лікарів та медичних сестер.

Повернувшись до Швейцарії, Анрі Дюнан не зміг забути жахливу картину, свідком якої, в силу обставин, йому довелося стати. У 1862 р. у книзі "Спогади про Сольферіно" він писав: "Чому не можна під час миру та спокою заснувати добровільні товариства, які б надавали чи організову­вали допомогу пораненим і доглядали за ними зусиллями добровольців — наполегливих, самовідданих і належним чином підготовлених до такої праці?... У екстраординарних випадках, коли збираються глави військо­вої справи різних національностей, чому б їм не скористатися такими збо­рами, щоб розробити відповідні міжнародні, кримінальні та обов'язкові правила, які були б раз прийняті та затверджені, служили б основою співто­вариства надання допомоги пораненим?".

Ця ідея була покладена в основу створення національних товариств Червоного Хреста, а пізніше і Червоного Півмісяця.

У ті часи в Женеві існувало благочинне товариство, президентом якого був адвокат Густав Муаньє. Він запропонував Дюнану провести перегово­ри з іншими членами товариства, У підсумку була створена комісія з п'я­тьох чоловік. Крім власне Дюнана і Муаньє, до її складу ввійшли генерал Пйом-Анрі Дюфур і лікарі Луї Агшія і Теодор Монуар, усі — громадяни Швейцарії. Комісія вперше зібралася 17 лютого 1863 р. і назвала себе "Міжнародним комітетом допомоги пораненим", який у 1876 р. отримав сучасну назву — Міжнародний комітет Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Ця дата стала днем заснування МКЧХ, а згодом (26 жовтня 1863 р.) відбулася Міжнародна конференція, на якій були присутні деле­гати з шістнадцяти країн та від чотирьох благочинних організацій. На цій Конференції було прийнято кілька резолюцій, які проголошували, що у кож­ній країні повинні бути створені Комітети, які будуть сприяти діяльності військово-медичних служб. Міжнародна конференція запропонувала воюючим сторонам проголосити нейтралітет санітарних автомобілів і шпи­талів та визначити емблему. Був обраний знак — червоний хрест на біло­му тлі, який мав виділяти, з-поміж інших, а тому й охороняти тих, хто надає допомогу пораненим.

Затверджені на Міжнародній конференції 1963 р. резолюції не могли гарантувати їх виконання державами. Тому як першочергове завдання МКЧХ визначив прийняття на міжурядовому рівні міжнародної конвенції, положення якої були б обов'язковими для виконання. Тому за ініціативою Комітету в серпні 1864 р. у Женеві відбулася Міжнародна конференція, в якій взяли участь дипломатичні представники шістнадцяти держав. Кон­ференцією була прийнята Конвенція про поліпшення долі поранених та хворих воїнів у діючих арміях, яку підписали представники дванадцяти держав. Конвенція містила десять статей.

З цього моменту санітарні автомобілі, військові госпіталі та медич­ний персонал повинні були "визнаватися нейтральними і такими, що ма­ють право на захист та повагу воюючих сторін. Поранені та хворі бійці, до якої б сторони вони не належали, повинні забезпечуватися доглядом". Отже, Конвенція закріпила принцип недискримінації. У Конвенції 1864 р. було остаточно зафіксовано емблему — червоний хрест на білому тлі.

Підписання Конвенції започаткувало процес утворення товариств, які приймали ту ж емблему. Якщо червоний хрест був затверджений Конвен­цією 1864 р., то друга емблема — червоний півмісяць — з'явилася кілька років потому. Існували й інші знаки, які необхідно було визнати юридич­но. На Дипломатичній конференції 1929 р. були визнані емблеми Червоно­го півмісяця та Червоного лева і сонця.

Діяльність Комітету за доволі короткий період мала вражаючі ре­зультати. Було покладено початок Рухові Червоного Хреста через ство­рення системи національних товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

Національні товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця мають свої специфічні особливості. У сферу їх діяльності входить надання допомоги при надзвичайних ситуаціях у воєнний час, медичне обслуговування і патронаж, підготовка медичних сестер, збір донорської крові тощо. Під час збройних конфліктів національні товариства виступа­ють як помічники військово-медичних служб і приходять на допомогу потерпілим як серед цивільного населення, так і серед військовослуж­бовців. Національні товариства створювались на принципах незалежності й самоуправління.

Для того щоб національне товариство було визнано МКЧХ і прийня­то до Міжнародної федерації, воно повинно відповідати низці критеріїв:

• засноване на території незалежної держави, яка визнає Женевську конвенцію про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях;

• бути єдиним Національним товариством Червоного Хреста або Червоного Півмісяця в цій країні; на чолі його повинен бути центральний орган, який репрезентує це товариство;

• визнане законною владою своєї країни відповідно до Женевських конвенцій;

• повинно бути автономним;

• відповідно до Женевських конвенцій мати назву "Товариство Чер­воного Хреста" або "Товариство Червоного Півмісяця" і використовувати затверджену емблему;

• мати організацію для виконання передбачених Статутом завдань;

• повинно приймати в свої члени та наймати персонал без дискримінації за ознаками раси, статі, соціального статусу, релігійних та полі­тичних переконань;

• виконувати вимоги чинного Статуту;

• у своїй діяльності керуватися принципами міжнародного гумані­тарного права.

На Міжнародній конференції у Женеві 19 серпня 1949 р. було прий­нято чотири конвенції про захист: поранених і хворих у діючих арміях; поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії на кораблі, зі складу військо­во-морських сил; військовополонених; цивільного населення.

Для МКЧХ це був значний прорив: у той час, коли світ був розколо­тий міжблоковим протистоянням, міжнародне співтовариство погодилось на те, щоб об'єднатися з метою утвердження нового гуманітарного порядку. В останні роки МКЧХ виконує велику роботу з надання гуманітарної допомоги, особливо в гарячих точках світу. Доволі висока активність Чер­воного Хреста спостерігається в Росії. Оперативна діяльність зосереджена, головним чином, на Північному Кавказі. Гуманітарна допомога надається Російським Червоним Хрестом і Міжнародною федерацією Червоного Хреста і Червоного Півмісяця найбільш вразливим верствам Чечні (хар­чові продукти, медикаменти, допомога в лікарнях). Станом на березень 2003 р. загальна допомога в Чечні склала 265 тис. дол. США. Водночас виділя­ються засоби на відновлення інфраструктури республіки: За фінансової та експертної підтримки МКЧХ був відкритий ортопедичний центру м. Гроз­ному. Згідно з мандатом МКЧХ, покликаного захищати цивільне населен­ня, проводяться відвідання затриманих. Міжнародний комітет Червоного Хреста звернувся до країн-донорів з проханням надати 26 млн. дол. для операцій на Північному Кавказі.

Міжнародний Червоний Хрест надає гуманітарну допомогу населен­ню й в інших регіонах, наприклад, в Афганістані. Співробітники Червоно­го Хреста постачали медикаменти і хірургічні матеріали в лікарні й пунк­ти невідкладної допомоги. На початку 2003 р. МКЧХ розподілив 317 т. продуктів харчування близько 81 тис. особам. Була надана допомога 9 тис. пацієнтів у лікарнях і проведено 5 тис. операцій.

Комітет здійснював гуманітарну діяльність в Іраку, де розпочався збройний конфлікт. Уже з перших днів бомбардувань МКЧХ залишався в Багдаді. У Кувейті літаком здійснювалося переміщення людей та облад­нання в цей район. Але основна увага була зосереджена на проблемі поря­тунку людських життів. Діяльність МКЧХ полягала в наданні пораненим необхідної медичної допомоги, забезпеченні доступу населення до основ­них джерел чистої питної води.

У квітні 2003 р. представники МКЧХ зареєстрували і відвідали близь­ко 4,5 тис. військовополонених іракців. Вони також вели переговори з Іракськими властями, щоб одержати доступ до військовополонених коаліції. З кінця березня до початку травня 2003 р. було відвідано понад 6 тис. військовополонених та інтернованих цивільних осіб, які утримувались вій­ськами коаліції. Міжнародний комітет Червоного Хреста активно продов­жує свою діяльність.