101. Характеристика національного ринку

До основних елементів сучасного регульованого ринку належать: ринок предметів споживання, ринок засобів ви-ва, ринок платних послуг, ринок роб. сили, ринок капіталів, ринок валюти, грошей і ЦП, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок нерухомості. Ці ринки є окремими частинами сукупного внутрішнього (національного) ринку, його своєрідними сегментами. Кожен з цих структурних елементів, в свою чергу, також поділяється (р. акцій, облігацій тощо). Ці елементи взаємопов’язані, напр., ринок предметів споживання (одяг) залежить від ринку капіталів (обсягу капіталовкладень у швейне ви-во).

Отже,національний ринок—це система відносин обміну ресурсами, товарами, послугами, ідеями, яка історично склалася в тій чи іншій країні на основі суспільного поділу праці та економічних відносин.

Національний ринок – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за посередництвом яких здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівлі-продажу робочої сили. Основними складовими національного ринку є ринок товарів та платних послуг, ринок грошей та цінних паперів, ринок робочої сили.

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями і покупцями з приводу руху товарів та послуг. Грошовий ринок – це ринок короткострокових кредитних операцій, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень процентної ставки. Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб’єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

86. Інструментарій вивчення ринкового попиту

Методи вивчення попиту – це сукупність засобів і прийомів, за допомогою яких проводять збір, обробку і аналіз інформації про попит населення, визначають його якісні параметри і кількісні розміри. Існує три групи методів вивчення попиту: 1 група –це методи обліку попиту – методи збору даних або статистичне спостереження. 2 група – це методи обробки, систематизації даних і розрахунку похідних показників. 3 група – це методи виявлення тенденцій, закономірностей, зв’язків між попитом і чинниками.

Попит покупців вивчають у трьох аспектах: реалізований; незадоволений; попит, що формується. Реалізований попит – це фактично задоволений попит при даному складі пропозиції і діючому рівні цін. Але реалізований попит не завжди відображає весь об’єм пред’явленого попиту, особливо в період нестачі товарів, то необхідно вивчати і незадоволений попит. Під незадоволеним попитом розуміють попит на товари, які відсутні в продажу по різним причинам в даний момент, або товари, які не відповідають вимогам покупців. Попит, що формується – це попит, який створюється під впливом зміни асортименту товарів, при появі товарів-новинок, зміни якісних показників товарів (наприклад, проценту жирності молока, сметани тощо), а також упаковки, розфасовки під впливом реклами та інших міроприємств, що пропагують поживну цінність і достоїнство тих чи інших товарів, змін якісних вимог самими покупцями.

Вивчення реалізованого попиту необхідно проводити при поєднанні методів систематичного і періодичного методів.

Періодично вивчати попит можна такими методами:

1) балансовий метод (полягає в обліку продажу товарів, виходячи із запасів на початок періоду, що враховується, надходження і запасів на кінець періоду);

2) аналіз товарних запасів, розрахунок обіговості товарів у днях обігу за звітний період і порівняння їх з базисним періодом;

3) проведення виставок продажів і виставок дегустацій;

4) визначення розміру середньої покупки методом експертних оцінок – із досвіду продавців, уточнювати слід не менше одного разу на півріччя;

5) прогнозування на основі показника цінової еластичності попиту.

Методами систематичного обліку реалізованого попиту є і реєстрація купівель у спеціальних журналах; облік касових чеків; реєстрація товарних чеків; облік реалізації товарів за подвійними ярликами, відривними талонами; касовий реєстр попиту; автоматизований облік реалізованого попиту через зчитування штрихових кодів із упаковок; використання товарних етикеток з штриховими кодами і скануванні касовими апаратами. Маючи дані про одну середню покупку конкретного товару за декілька днів, можна достатньо точно встановити об’єм попиту на ті чи товари для поточного поповнення.

Вивчення незадоволеного попиту проводиться в декілька етапів:

1) виявлення товарів, попит на які не задоволено;

2) виявлення причин цього, визначення розмірів незадоволеного попиту;

3) розробка заходів його усуненню.

Попит, що формується, вивчається на стадії перед ринкового дослідження за опитуваннями і після виходу товару на ринок на стадії його серійного виробництва.

Друга група методів – ці методи використовуються і в роздрібних і в оптових підприємствах. До цієї групи відносять: складання таблиць, складання динамічних рядів для систематизації даних, розрахунок підсумкових, сумарних показників, показників структури попиту, динаміки попиту, відносних величин інтенсивності і середніх величин.

Третя група методів основними методами є: побудова трендових моделей попиту на основі динамічних рядів, розрахунок коефіцієнта кореляції, рівня регресії для оцінки міри впливу чинників на динаміку попиту.

В процесі вивчення попиту, що формується, виявляють відношення покупців до нових товарів і визначають ту сукупність вимог, які пред’являють покупці до споживчих властивостей, якості, упаковки цих товарів. Такий попит доцільно вивчати шляхом опитування, на виставках-продажах нових товарів.