3. Відміна знань від даних.

Дані - окремі факти, що характеризують об'єкти, процеси, явища і їх властивості в предметної області. Дані трансформуються в дані як результат спостереження, дані на матеріальних носіях інформації (таблиці, довідники), моделі даних у вигляді графіків, діаграм, дані в комп'ютері на мові опису даних, до бази даних - основа будь-якої інформаційної системи. Знання - виявлені закономірності предметної області (зв'язку, принципи, закони), що дозволяють вирішувати завдання в цій галузі; структуровані дані; результат розумової діяльності людини; виходять емпіричним шляхом; узагальнюють досвід. Знання трансформуються в матеріальні носії знань (підручники методичні посібники); знання в пам'яті людини як результат мислення, поле знань - умовне опис основних об'єктів, їх атрибутів, закономірностей; знання, описані на мові представлення знанні; в базу знань - основа будь-якої інтелектуальної системи.

3. Поняття екстенсіоналу та інтенсіоналу.

Екстенсіонал (від лат. Extentio - протяг, простір, поширення) - термін семантики, що позначає значення поняття, тобто безліч об'єктів, здатних іменуватися даної мовної одиницею. Наприклад, в екстенсіонал поняття «людина» входять всі об'єкти, що мають властивість «бути людиною» (Сократ - це людина, філософ - це людина, мисляча істота - це людина і т.п.).

Інтенсіонал (від лат. Intentio - інтенсивність, напруга, зусилля) - термін семантики, що позначає зміст поняття, тобто сукупність мислимих ознак позначається поняттям предмета чи явища. Наприклад, в інтенсіонал поняття «Сократ» входять всі властивості, які має Сократ: людина, чоловік, грек, філософ і т.д. Інтенсіонал протиставляється екстенсіоналу, тобто безлічі об'єктів, здатних іменуватися даної мовної одиницею.

– Інтенсіональні семантичні мережі – містять інтенсіональні знання

про об’єкти, що моделюються, й описують предметні області, що моделю-

ються, на узагальненому, концептуальному рівні.

– Екстенсіональні семантичні мережі – описують екстенсіональні

знання про об’єкти, що моделюються, будучи ніби «фотографією» їхнього

поточного стану, тобто в екстенсіональній мережі здійснюється конкретиза-

ція та наповнення фактичними даними.

3. Загальні відомості про моделі представлення знань.

Існують два типи методів представлення знань (ПЗ):

Формальні моделі ПЗ;

Неформальні (семантичні, реляційні) моделі ПЗ.

1. Логічні моделі. В основі моделей такого типу лежить формальна система, що задається четвіркою вигляду: M = <T, P, A, B>. Безліч T є безліч базових елементів різної природи, наприклад слів з ​​деякого обмеженого словника, деталей дитячого конструктора, що входять до складу деякого набору і т.п. Важливо, що для безлічі T існує деякий спосіб визначення належності або неналежності довільного елемента до цього безлічі. Процедура такої перевірки може бути будь-який, але за кінцеве число кроків вона повинна давати позитивну або негативну відповідь на питання, чи є x елементом безлічі T. Позначимо цю процедуру П (T).

2. Мережеві моделі. В основі моделей цього типу лежить конструкція, названа раніше семантичної мережею.

3. Продукційні моделі. У моделях цього типу використовуються деякі елементи логічних і мережевих моделей. З логічних моделей запозичена ідея правил виводу, які тут називаються продукціям, а з мережевих моделей - опис знань у вигляді семантичної мережі.

4. Фреймові моделі. На відміну від моделей інших типів у фреймових моделях фіксується жорстка структура інформаційних одиниць, яка називається протофрейма.

Формальні моделі подання знань.

Логічні вирази, побудовані в цій мові, можуть бути істинними або помилковими. Деякі з цих висловів, які є завжди істинними. Оголошуються аксіомами (або постулатами). Вони складають ту базову систему посилок, виходячи з якої і користуючись певними правилами виведення, можна отримати висновки у вигляді нових виразів, які також є істинними.

Якщо перераховані умови виконуються, то говорять, що система задовольняє вимогам формальної теорії. Її так і називають формальною системою (ФС). Система, побудована на основі формальної теорії, називається також аксіоматичної системою.

Формальна теорія повинна, таким чином, задовольняти наступного визначення:

всяка формальна теорія F = (A, V, W, R), що визначає деяку аксіоматичну систему, характеризується:

наявністю алфавіту (словника), A,

безліччю синтаксичних правил, V,

безліччю аксіом, що лежать в основі теорії, W,

безліччю правил виводу, R.