- •Тема 6-7 Основи охорони праці. Вступ
- •1.1. Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки.
- •1.2. Предмет, структура, зміст, мета дисципліни
- •1.3. Визначення і завдання предмету “Основи охорони праці”
- •1.4. Складові частини охорони праці
- •1.5. Основні поняття у галузі охорони праці, терміни та визначення.
- •Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працюючого може призвести до професійних захворювань або погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.
- •Виробничі травми класифікують:
- •Державні нормативні акти про охорону праці.
- •1.6. Державне управління охороною праці.
- •1.7. Державний нагляд за оп. Відповідно до зу “Про охорону праці” (ст. 38) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про оп здійснюють:
- •Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про оп здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
- •1.8. Громадський та відомчий контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •1.10. Робочий час. Види робочого часу. Час відпочинку.
- •1.11. Компенсація за роботу на виробництві з важкими та шкідливими умовами праці.
- •1.12. Охорона праці жінок.
- •1.13. Охорона праці неповнолітніх.
- •1.14. Відповідальність працівників за порушення законодавства по охороні праці.
- •1.15. Навчання з питань охорони праці.
- •1.15.1 Навчання з питань оп при прийняті на роботу і в процесі роботи.
- •1.15.2. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти.
- •1.15.3. Інструктажі з питань охорони праці. Види інструктажів.
- •1.16. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності.
- •1.17. Основні причини нещасних випадків, виробничого травматизму і професійної захворюваності та заходи щодо їх попередження.
- •1.18. Розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві.
- •1.18.1. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •1.18.2 Спеціальне розслідування групового нещасного випадку
- •1.18.3. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку , під час якого загинуло 2-4 особи
- •1.18.4. Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше чоловік і травмовано 10 і більше осіб
- •1.18.5. Розслідування та облік професійних захворювань та отруєнь.
- •1.18.6. Розслідування та облік аварій.
- •1.19. Матеріальне і моральне відшкодування за нещасний випадок і профзахворювання.
- •1.19.1. Розміри відшкодування шкоди.
- •1.20. Фінансування заходів по охороні праці.
- •1.21. Прогнозування і планування заходів по охороні праці.
1.19. Матеріальне і моральне відшкодування за нещасний випадок і профзахворювання.
Підприємство або власник несе матеріальну відповідальність за ушкодження здоров’я працівника, а також за моральну шкоду заподіяну потерпілому внаслідок фізичного та психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведено, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною шкоди.
Доказом вини власника можуть бути:
- акт про НВ на виробництві, або акт про профзахворювання;
- медичний висновок про профзахворювання;
- вирок або рішення суду постанова прокурора, висновок органів дізнання попереднього слідства;
- рішення про притягнення винних осіб та адміністративної або дисциплінарної відповідальності;
- рішення органів соціального страхування про тимчасову непрацездатність;
- висновок службових осіб(органів), які здійснюють контроль і нагляд за ОП;
- показання свідків та інші докази.
Відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому складається з:
- виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеню втрати потерпілим працездатності;
- виплати одноразової допомоги потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) в установленому порядку;
- компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (протезування, посилене харчування, сторонній догляд тощо).
За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.
Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.
За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК).
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього отримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Такими особами є:
- діти, які не досягли 18р. (вихованці, учні, студенти, курсанти), але не більше ніж досягнення ними 23-х років;
- жінки старші 55р. і чоловіки старші 60р.;
- інваліди на час інвалідності;
- один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів або онуків померлого, які не досягли 8 років.
1.19.1. Розміри відшкодування шкоди.
Розміри відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.
Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором).
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на дитину, яка народилася після його смерті.
Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої в кожному конкретному випадку встановлюється на підставі:
- домовленості сторін;
- рішення комісії по трудових спорах;
- рішення суду.
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від будь-яких виплат.
Розмір компенсації витрат на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначається на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунок про їх вартість.
Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду визначається МСЕК і не може бути менше:
- трьох мінімальних заробітних плат – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);
- двох мінімальних заробітних плат – на звичайний догляд;
- однієї мінімальної заробітної плати – на побутовий догляд (прибирання кімнати, прання білизни тощо).
Потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1-ої групи щорічно, безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку.
Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого, особі, яка його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також сплачується добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.