3. Основні фактори виробництва

Із сказаного вище можна зробити висновок, що суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів: особистого і речового. Особистий фактор виробництва - це трудові колективи, люди, зайняті суспільно корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Трудові Колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага. Робоча сила - це здатність людини до праці, тобто це сукупність фізичних і розумових сил людини, які вона пускає в дію, коли виробляє які-небудь матеріальні і духовні блага. Виходить що розвиток виробництва залежить від рівня розвитку самого працівника, передусім його розумових та інтелектуальних здібностей. Здатність людини до праці змінюється під впливом таких чинників, як рівень кваліфікації та освіти, виробничий досвід тощо. Причому з розвитком науково-технічного прогресу, з появою автоматизованого і роботизованого виробництва виникає потреба у більш кваліфікованій та більш освіченій робочій силі. А це означає, що роль особистого фактора не тільки не зменшується , а навіть зростає. Адже в умовах автоматизованого та роботизованого виробництва під контролем окремого працівника перебуває не окремий верстат, а сукупність технологічного обладнання, а інколи і ціле виробництво.

Речовий фактор виробництва - це засоби виробництва, які, як вже зазначалося, включають в себе засоби праці і предмети праці. Засоби виробництва існують у кожному суспільстві, але виступають у різній соціально-економічній формі. Так, при капіталізмі речові фактори, виробництва належать капіталістові і виступають у формі капіталу. Капітал - це не річ, не гроші самі по собі, а певне виробниче відношення, представлене в речі. Суть цього відношення полягає в тому, що, по-перше, засоби виробництва належать капіталістам, по-друге, робітники позбавлені засобів виробництва і вимушені продавати свою робочу силу капіталістам, по-третє, засоби виробництва використовуються для створення додаткової вартості, яку привласнюють капіталісти.

Інакше кажучи, в умовах капіталізму поєднання факторів виробництва можливе лише в результаті купівлі-продажу робочої сили. Робітник як власник робочої сили продає її, а капіталіст купує. При цьому основу заробітної плати робітника становить вартість робочої сили, тобто вартість життєвих засобів робітника і членів його сім'ї. Як бачимо, при капіталізмі існує економічний примус до праці, до поєднання робочої сили із засобами виробництва. В умовах рабовласницького суспільства мало місце відкрите насильне поєднання робочої сили із засобами виробництва. Воно було можливим тільки тому, що у рабовласницькому суспільстві власник робочої сили (раб) був власністю рабовласника, а у феодальному суспільстві власник робочої сили (кріпак) був особисто залежним від феодала.

Соціально-економічною формою існування засобів виробництва при соціалізмі є виробничі фонди. Виробничі фонди – це засоби виробництва, які перебувають у суспільній власності і виступають матеріальною основою виробництва, мета якого – задоволення потреб усіх членів суспільства. В умовах соціалізму утворюються передумови для прямого поєднання особистих і речових факторів виробництва. Основною такою передумовою є усунення відчуження виробників від засобів виробництва, тобто створення таких умов, за яких носії робочої сили водночас були б і співвласниками засобів виробництва.

В економічній літературі зустрічається і дещо інша класифікація факторів виробництва. В ній особистий фактор називають поняттям "праця", засоби виробництва – поняттям "капітал", природні фактори – поняттям "земля" і діяльність людини щодо організації виробництва – поняттям "підприємницькій талант".

Незалежно від того, як саме класифікуються фактори виробництва і яким способом відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва, в процесі взаємодії вони розвиваються. Цей розвиток обумовлений тим, що, з одного боку, більш досконалі речові фактори вимагають більш якісного особистого фактора: зайняті у виробництві працівники повинні мати більш високий рівень освіти, професійної підготовки, майстерності тощо. З іншого боку, більш якісний особистий фактор створює більш досконалі засоби виробництва.