46. Поняття та засоби правового виховання

Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку юридичних органів, що застосовують право.

Правове виховання тісно пов'язане з усіма видами соціального виховання — моральним, політичним, естетичним та ін.

Засоби правового виховання — це організована методична система, яка об'єднує предмети, технічні можливості, а також різні шляхи передачі змісту правових норм, інформації, тобто все те, що використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети.

 У правовиховній роботі з різними верствами населення використовується багато різних засобів правового виховання, серед яких визначальними є:

• нормативно-правові акти, акти застосування норм права;

• засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали);

• культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби);

• наукова і навчальна література.

Насамперед це: телеканал «Право», «Закон є закон», газети і журнали «Право України», «Наша газета», «Закон і бізнес», «Юридичний вісник України», «Юридична практика», «Юридичний журнал» та інші періодичні видання, що надають можливість отримати необхідну інформацію про зміст та межі правового поля в Україні. Зокрема, вони роз'яснюють положення Конституції України, законів держави, проводять юридичні консультації відповідаючи на питання, що цікавлять громадян у різних галузях права.

47. Поняття та основні риси системи об’єктивного юридичного права. Елементи системи об’єктивного юридичного права.

Система об’єктивного юридичного права - це комплекс взаємопов’язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави,що характеризуються єдністю та узгодженістю, а також поділом на відносно самостійні утворення.

Основні риси:

• юридичні норми, що становлять систему права характеризуються єдністю( її зміст ґрунтується на певних загальних для всієї системи права принципах) та узгодженістю(полягає у змістовній – замовлення змісту одних норм іншими – і функціональній – обумовленість дії одних норм діями інших(сутність зв’язку – одні норми є забезпеченням виконання інших норм. Співвідносяться як ціль і засіб) відповідності юридичних норм. Ця відповідність має місце, коли зміст однієї норми випливає з іншої, між ними співіснує залежність і вони співвідносяться як загальне і особливе.)

• у системі права існують відносно самостійні утворення(інститути, галузі, публічне і приватне право)

• наявність певних критерій, що лежать в основі поділу системи права на елементи – предмет і метод правового регулювання .

• об’єктивація системи права в системі джерел права( закріплення в письмовому вигляді)

Елементи системи об’єктивного юридичного права:

• юридичні норми

• інститути права

• галузі права

48. Критерії (підстави) будови системи об’єктивного юридичного права. Поняття та властивості предмету правового регулювання. Поняття, елементи та основні види методу правового регулювання.

Критеріями розподілу норм права за галузями є предмет та метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання(ППР) – сукупність однорідних суспільних відносин, що регулюються правом( сімейні, цивільні,трудові,майнові, особисті немайнові).

Властивості:

• вольовий характер суспільних відносин(повинні пройти через волю і свідомість суб’єктів)

• здатність бути об’єктом зовнішнього контролю з боку держави

• типовість і стабільність суспільних відносин

• значимість для держави і суспільства в цілому

Метод правого регулювання(МПР) – сукупність специфічних юридичних прийомів державно владного впливу на певну сферу однорідних суспільних відносин( імперативний і диспозитивний)

Елементи, з яких складається метод правового регулювання:

а) підстави виникнення прав і обов'язків і характер їх взаємозв'язку;

б) спосіб формування змісту прав і обов'язків;

в) характер санкцій, а також способи та процедури їх застосування . Про санкції банківського права можна сказати, що вони створюють найбільш характерну відмінність банківського права від всіх інших галузей права.

Метод правового регулювання є багато в чому орієнтованим на способи правового регулювання: дозволяння, зобов'язання, заборони.

Загальними є два види методу правового регулювання:

• імперативний (владно-авторитарний, директивний) — суворо обов'язковий, побудований на засадах влади і підпорядкування, на відносинах субординації (метод «вертикалі»). Він припускає заборони, обов'язки, покарання.

• диспозитивний — автономний, побудований на засадах автономії, юридичної рівності суб'єктів, угоди сторін, їхній неспівпідлеглості між собою (метод «горизонталі»). Він припускає дозволяння.

До неосновних методів відносять заохочувальні, рекомендаційні, переконання і примусу, методи дозволу, зобов'язання і заборони. Усі зазначені методи при усій своїй розмаїтості і відносній самостійності взаємозалежні і, як правило, використовуються у сполученні один з одним. Їхнє застосування залежить від змісту відносин, розсуду зако­нодавця, правозастосовчої практики, рівня правової культури насе­лення.

В адміністративному і конституційному праві діє метод суборди­нації і владного наказу, що дозволяє ефективно регулювати управ­лінську, службову, оперативну й іншу діяльність державних органів і посадових осіб. Виконавська дисципліна, підпорядкованість одних суб'єктів іншим, обов'язковість рішень і розпоряджень вищестоящих ланок держапарату для нижчестоящих — основні риси зазначеного методу.

Методи заохочення притаманні в основному трудовому праву, де діють різного роду преміальні системи, спрямовані на стимулювання моральної і матеріальної зацікавленості в рості продуктивності праці, підвищенні працівниками своєї кваліфікації, здобутті нових професій тощо. Норми, що встановлюють порядок нагородження громадян ор­денами і медалями, присвоєння почесних звань, також вважаються за­охочувальними, але вони належать до адміністративного права.

Метод автономії і рівності сторін типовий для процесуальних га­лузей права, де позивач і відповідач, інші учасники судового проце­су знаходяться в однаковому процесуальному становищі. Рівністю суб'єктів відрізняються також цивільні відносини.