3. Методики діаг­ностики між­особистісних взаємин

1. Діагностика міжособистісних взаємин на основі суб'єктивних переваг.

Традиційна методика цієї групи — соціометричний тест, запропонований Дж.Морено (1934). Його суть — суб'єктивні міжособистісні переваги (вибори) членів групи за визначени­ми сферами (наприклад, робота, відпочинок і т.ін.). На основі отри­маних членом групи числа суб'єктивних виборів визначаються ін­дивідуальний соціометричний статус індивіда (лідер, відкинутий, ізольований), структура міжособистісних взаємин, згуртованість гру­пи і т.д. Тому що ця методика широко представлена у вітчизняній літературі (Ольшанський В.Б., 1981; Волков І.П., 1970; Коломий­ський Я.Л., 1976 та ін.), на ній докладніше зупинятися не будемо. Метод дозволяє:

* визначити структуру міжособистісних відношень;

* визначити рівень авторитетності лідера, а також соціометч ричний статус кожного члена групи в структурі міжособистісних відношень;

* визначити наявність І склад мікрогруп.

Недоліком методики суттєвих переваг є те, що свідома оцінка внаслідок соціальних установок, відношення до самого процесу до­слідження чи внаслідок впливу психологічного захисту може суттєво змінюватися. Подібні недоліки мають методики ретроспекції.

Існує ряд модифікацій соціометричного тесту, зокрема аутосо-ціометричні методики, під якими розуміються такі засоби вивчення взаємин і їхнього усвідомлення, в яких обстежувані самі «вимірю­ють» взаємини людей один до одного і до себе (Данілін К.Є., 1981). Цікаві варіанти аутосоціометрії для дітей (Коломийський Я.Л., 1984). В аутосоціограмі обстежуваним дають лист, на якому зображені чотири концентричних кільця, їм пропонується помістити умовні позначки (або фотографії) товаришів, яким симпатизує більшість однолітків, у центральне коло; тих, кому симпатизують трішки мен­ше - у друге кільце і т.д. За даними аутосоціограми всіх членів групи можна визначити соціальний статус кожного. При цьому зазначе­ний показник більш достовірний у порівнянні зі звичайним соціоме-тричним статусом, тому що в цій процедурі обстежуваний показує своє ставлення не до частини своїх товаришів по групі, а до всіх її членів. На основі самовизначення обстежуваних методика виявляє передбачуваний, уявлюваний статус, а також показує тенденцію індивіда приписувати більшості членів групи визначений соціомет-ричний статус (соціометричну установку).

Головний недолік методик діагностики міжособистісних взаємин за допомогою суб'єктивних переваг, оцінки взаємин учасниками інтеракцій полягає в тому, що сам принцип такого підходу зіштовху­ється зі схожими методологічними проблемами, як і метод інтроспек­ції в загальній психології. Серед інших хочеться звернути увагу на ту обставину, що свідома оцінка внаслідок соціальних установок, відношення до самого процесу дослідження чи внаслідок впливу психологічного захисту (головним чином раціоналізації і реактив­них утворень) може кардинально змінитися. У цьому ж контексті з усією гостротою постає також проблема відображення емоційного відношення у свідомості людини. Тобто стає взагалі неясним, які са­ме психологічні реалії виявляють, скажімо, соціометричні техніки в кожному окремому випадку.

Зазначені обставини роблять зрозумілим прагнення соціальних психологів до пошуку непрямих засобів оцінки міжособистісних взаємин, що давали б можливість кількісно оцінити позитивне - не­гативне ставлення однієї людини до іншої.