§ 10. Ідея карми та ідея прощення

Карма — це закон посмертних перевтілень особистості, закон посмертної віддяки за добро і зло через перевтілення. Доброчесна людина одержує після смерті здорове тіло і щасливу долю, людина, яка творить зло, після смерті спускається по еволюційних східцях униз — аж до перетворення у тварину5 .

Проте добро на Сході означає відповідність людини тій ролі, яку їй визначено у суспільстві — відповідність касті, прошарку, групі. І вже одне прагнення вийти за межі визначеної ролі може трактуватися як зло. Жорстка регламентація поведінки у соціумі подібна жорсткій регламентації природи, де кожний з організ¬мів займає строго виділену екологічну нішу. Закон карми подібний закону природи, він карає тих, хто виходить за окреслені ним межі. Не випадково буддійська культура в нірвані намагається знайти звільнення від карми — несвободи й обмеженості людини в будь-якому матеріальному втіленні. Проте і сама нірвана є віддякою за виконання визначених правил.

Східній ідеї віддяки в західній культурі протистоїть ідея прощення, породжена християнством. Прощення означає сприйняття Абсолюту не тільки в якості Світового Закону, а й як Особистості, спроможної до любові і прощення.

Прощення означає здатність зрозуміти іншу особистість у її прагненні перейти власні межі. Прощення тому є вищою формою душевної свободи особи.

Найбільш повно прощення в культурі Заходу здійснюється як відпущення гріхів.

Якщо Захід чимось і підноситься над Сходом, то саме ідеєю прощення. І саме ця ідея є найперспективнішою основою діалогу Заходу і Сходу. Тією основою, яка зберігається, коли всі інші «вислизають з-під ніг».

§ 11. Висновки і перспективи.

Способи буття і філософування

Заходу і Сходу

1. Під Заходом можна розуміти спосіб буття у світі, що основується на з'єднанні античної і християнської культур. У широкому смислі Захід — це та частина планети, для якої цінності античної і християнської культур є основоположними. У строгому смислі, Захід — це Західна Європа.

Основними цінностями західного способу буття у світі є особистість, практика технічного перетворення природи, історія.

2. Схід — це шлях людського буття, який грунтується на діалозі буддійського світоставлення з індуїзмом, а також даосизмом і конфуціанством. Це — визначення Сходу в строгому смислі — як способу буття, протилежного Заходу. Його основними началами виступають природність, фаталізм і невідворотна віддяка (карма).

Схід у широкому смислі тотожний Азії, тому містить у собі також і мусульманську культуру, яка є од¬ним із варіантів зустрічі Заходу і Сходу.

3. Слов'янська культура також розташована між Заходом і Сходом. Проте оскільки вона має переважно християнський характер, вона ближча до Заходу.

4. Розглядаючи в наступних лекціях філософські вчення Сходу і Заходу, ми будемо осягати їх як вираження східного і західного способів буття й одночасно як творення цих способів буття. Ми почнемо наш розгляд зі Сходу в строгому смислі — з огляду на те, що саме в цьому регіоні зароджується філософія на нашій планеті. Далі ми перейдемо до західної культури в строгому смислі — європейської культури. Ми розглянемо античну культуру і її філософію, які є продовженням і запереченням східної філософії і культури, а потім будемо досліджувати розвиток людини у наступній власне західній культурі та її філософії.

Ми також звернемося до тих філософських вчень, де відносно недавно і знову плідно зустрілися Захід і Схід, зокрема, до вчень українських і російських філософів. З усього слов'янського регіону саме українська і російська культури стали з'єднанням східного і західного способів буття.

І на завершення ми розглянемо вчення філософської антропології, екзистенціалізму й персоналізму, які досліджують людину за межами і західного, і східного начал, а тому є найбільш відкритими для сучасного і майбутнього діалогу Заходу зі Сходом.

ЛІТЕРАТУРА ДО 1-ї ЛЕКЦІЇ

• Восток — Запад. Исследования. Переводы. Публикации. — М., 1988.

• Корнев Б. И. Сущность учения буддизма // Философские вопросы буддизма. — Новосибирск, 1984.

• Хайдеггер М. Из диалога о языке. Между японцем и спрашивающим // Время и бытие. — М., 1993.

• Щербатской Ф. Й. Избранные труды по буддизму. — М., 1988.

• Юнг К. Г. Йога и Запад // Архетип и символ. — М., 1991.

• Юнг К. Г. О психологии восточных религий и философии. — М., 1994.

• Философский словарь. – М., 2001.

• Философський энциклопедичний словник. – К., 2002.

• Эррикер К. Буддизм. – М., 2002.

• Янг Дж. Христианство. – М., 2003.

• Ясперс К. Истоки истории и ее цель // Смысл и назначение истории. — М., 1991.

________________________________________

1 Надалі ми будемо використовувати поняття «Схід» і «Захід» в значенні не стільки різноманітних географічних регіонів, скільки шляхів, способів людського буття у світі.

2 Слід зауважити, що розвиток самого християнства був підготовлений взаємодією іудаїзму й деяких ідей античності, передусім, особистісного начала, феєрверковий розвиток якого був пов’язаний з розвитком грецьких міст і олімпійських змагань.

3 Особливість цих начал значною мірою пов’язана із впливом на них мусульманської культури.

4 Більше того, Захід значно раніше почав запозичати для себе досягнення Сходу, ніж Схід - досягнення Заходу. Дійсно, вже античність є певним синтезом власних і східних начал.

5 Ідея карми характерна для індуїзму і буддизму, але згодом вона проникає і в інші культури.