
- •§ 1. Попереднє зауваження
- •1. Чи існує проблема «схід — захід»?
- •§ 2. Початкове визначення східного і західного шляхів буття
- •§ 3. Можливість ментального взаємовпливу
- •2. Захід як шлях
- •§ 4. Античне і християнське в західному бутті
- •§ 5. Західне буття як католицька,
- •§ 6. Проблема північноамериканської,
- •§ 7. Ідеї особистості, перетворення природи й
- •3. Східний шлях людського
- •§ 8. Буддійське світовідношення
- •§ 9. Основоположні начала
- •§ 10. Ідея карми та ідея прощення
- •§ 11. Висновки і перспективи.
- •Лекція 2
- •§ 12. Попереднє зауваження
- •§ 13. Корені індійської філософії: Веди й Упанішади
- •§ 14. Індуїзм і його головні ідеї: карма і сансара
- •§ 16. Буддизм: шлях звільнення від карми
- •2. Давньокитайська філософія: друге народження буддизму
- •§ 17. Даосизм: шлях знаходження безсмертя
- •§ 19. Буддизм у Китаї
- •§ 20. Феномен чань-буддизму: активний вплив на реальність
- •§ 21. Доля чань-буддизму в Японії: «мистецтво дзен»
- •§ 22. Висновки і перспективи. Філософія давньої Індії і Китаю як підгрунтя східних вчень про людину
- •Лекція 3
- •1. Феномен ранньої античної філософії (рання класика). 2. Класична антична філософія (зріла класика). 3. Філософія епохи еллінізму.
- •§ 23. Попереднє зауваження
- •1. Феномен ранньої античної філософії (рання класика)
- •§ 24. Антична міфологія та її вираження в ранній античній філософії
- •§ 25. Геракліт і Парменід: релятивістська й абсолютистська концепції людини і світу
- •2. Класична антична філософія (зріла класика)
- •§ 26. Сократ: «пізнай самого себе»
- •§ 27. Платон: людина як в'язень у Печері
- •3. Філософія епохи еллінізму
- •§ 29. Феномен еллінізму
- •§ 30. Основні риси філософії епохи еллінізму та її школи
- •§ 31. Скептицизм: чи розумний світ?
- •§ 32. Стоїцизм як мужність жити
- •§ 35. Висновки і перспективи. Антична філософія як основа європейської філософії
- •Лекція 4
- •1. Феномен середньовічної філософії. 2. Біля джерел філософії Середньовіччя. 3. Початок середньовічної філософії: патристика. 4. Завершення середньовічної філософії: схоластика.
- •§ 36. Попереднє зауваження
- •1. Феномен середньовічної філософії
- •§ 37. Християнство як світоглядне підгрунтя філософії Середньовіччя1
- •§ 38. Основні риси філософії Середньовіччя
- •§ 39. Проблема періодизації і середньовічний спосіб філософування
- •2. Джерела філософії середньовіччя
- •§ 40. Атмосфера пізньої античності і дух християнства, що зароджується: гностицизм
- •4. Початок середньовічної філософії: патристика
- •§ 42. Загальна характеристика патристики
- •§ 43. Визрівання основної проблематики філософії Середньовіччя: «група» Тертулліана і «група» Августина
- •§ 44. Тертулліан: «Вірую, тому що абсурдно»
- •§ 45. Августин Блаженний: самопізнання як умова пізнання Бога
- •5. Завершення середньовічної філософії: схоластика
- •§ 46. Що таке схоластика?
- •§ 47. Чи існує людина взагалі?
- •§ 48. Фома Аквінський і його раціональна містика
- •§ 49. Абеляр і Елоїза: від любові людської до любові божественної
- •§ 50. Данте: « Що рухає сонце і світила?»
- •§ 51. Висновки і перспективи. Значення середньовічної філософії для європейської культури
- •1. Поняття класичної і некласичної філософії § 105. Класична і некласична філософія:
- •§ 108. Вчення Фейєрбаха про смерть і безсмертя людини
- •§ 110. Матеріалістичне розуміння історії
- •§ 111. Категорія відчуження людини як начало і таємниця філософії марксизму
- •§ 112. Метаморфози марксизму:
- •4. Волюнтаризм: повстання проти раціо
- •§ 113. Загальне поняття волюнтаризму
- •§ 114. Філософія Артура Шопенгауера:
- •5. Психоаналітична парадигма людського буття § 116. Що таке психоаналіз?
- •§ 117. Вчення Зигмунда Фрейда:
- •§ 118. Карл Густав Юнг:
- •§ 119. Еріх Фромм:
- •§ 120. Висновки і перспективи. Зміст і тенденції некласичної філософії
- •Література до 9-ї лекції
- •1. Українська класична філософія: першість серця.
- •2. Російська класична філософія: людське і боголюдське.
- •§ 123. Григорій Сковорода:
- •§ 124. Памфіл Юркевич:
- •§ 125. Тарас Шевченко:
- •§ 127. Федір Достоєвський: краса врятує світ
- •§ 128. Лев Толстой:
- •§ 129. Володимир Соловйов:
- •§ 130. Олена Блаватська:
- •§ 131. «Срібний вік» російської класичної філософії
- •§ 132. Висновки і перспективи. Слов'янський тип філософування як проблема
- •Література до 10-ї лекції
- •1. Філософська антропологія.
- •2. Екзистенціалізм.
- •3. Персоналізм.
- •1. Філософська антропологія § 134. Філософська антропологія XX ст.
- •§ 135. Макс Шелер:
- •§ 136. Гельмут Плеснер:
- •§ 137. Ернст Кассірер:
- •§ 138. Хосе Ортега-і-Гассет:
- •§ 140. Мартін Гайдеггер:
- •§ 141. Феномен атеїстичного екзистенціалізму
- •§ 142. Жан Поль Сартр:
- •§ 143. Альбер Камю:
- •§ 144. Феномен релігійного екзистенціалізму
- •§ 145. Карл Ясперс:
- •§ 146. Габріель Марсель:
- •3. Персоналізм § 147. Персоналізм як спосіб буття і філософська течія
- •§ 148. Микола Бердяєв:
- •§ 149. Лев Шестов:
- •§ 150. Емманюель Муньє:
- •§ 151. Інші мислителі персоналістичної парадигми про межі людини
§ 3. Можливість ментального взаємовпливу
Сходу і Заходу
Культурні контакти Сходу і Заходу, що існували завжди, у XX ст. перетворилися в потужний взаємообмін. Вплив Заходу проявився насамперед у сфері цивілізації — техніки, способів організації економіки і політичного життя. Вплив Сходу на Захід проявився переважно в культурній сфері. Це передусім вплив східної філософії і релігії.
Проте варто визнати, що відношення Заходу і Сходу в XX ст. не зводились лише до обміну науково-технічних і політичних досягнень на досягнення філософії і релігії. Захід запропонував Сходові не тільки свою технотронну цивілізацію, а й свої цінності, засновані на християнській етиці. Він запропонував Сходові ідею особистості, що вільно вибирає своє життя і творить його реалії. Слід відзначити таку особливість Заходу, як його синтетичність. Він є своєрідним синтезом античності й християнства, які, в свою чергу, є синтезами східного і місцевих начал.
Таким чином, відношення Заходу і Сходу в XX ст. можна охарактеризувати як ментальний взаємовплив. І результатом такого взаємовпливу стало зближення ментальностей Заходу і Сходу.
Більше того, з'явилися особистості, які є уособленням об'єднання західного і східного шляхів буття. Це Олена Блаватська, Даниїл Андреєв, Шри Ауробіндо і багато інших мислителів.
Не слід також забувати, що Захід і Схід химерно з'єдналися в особистостях таких керманичів тоталітарних режимів, як Ленін і Мао Цзе-дун, Сталін і Гітлер... І їхні режими теж з'єднали в дивному і жахливому синтезі форми життя Заходу і Сходу.
Можна вказати й на поширення на Заході йоги, практики бойових мистецтв, різноманітних віроучень Китаю, Тибету, Індії, а також традиційної медицини цих регіонів.
Усі ці факти говорять про те, що ментальна взаємодія Заходу і Сходу є не тільки можливістю, а й дійсністю.
Спробуємо тепер докладніше прояснити специфіку кожного з цих способів буття. І тут Захід — незважаючи на те, що Схід традиційно сприймається в історичному плані першим, — виступає на передній план. Це відбувається внаслідок активно-динамічного духу Заходу. Не Схід постукався у двері Заходу, а Захід — у двері Сходу.
2. Захід як шлях
ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ У СВІТІ
§ 4. Античне і християнське в західному бутті
Антична міфологія і християнська релігія є тими архетиповими чинниками, завдяки яким західне начало може вкоренитися і прорости у бутті будь-якого народу. Так сталося з усіма європейськими народами, національні вірування яких зустрілися з античністю і християнством і з'єдналися з нами2.
Античні і християнські начала є тією загальною основою, на якій стали можливими особливі прояви західного буття. У бутті Заходу античність (культура Древньої Греції і Риму) з'єднується з християнством переважно естетично. У моральному аспекті між ними існує глибинна суперечність — язичницька античність не знає образу Бога як Абсолютного Добра і моральних заповідей християнства. Античні боги подібні людям, вони сповнені людськими пристрастями і бажаннями. У них сила тріумфує над добром.
Породження християнської моралі пов'язане з просвітленням моральних досягнень античності і переходом їх у принципово нову якість. Західне буття включає в себе античність як свою історію, християнство ж є для нього сучасністю і способом життя. Те саме стосується національних язичницьких міфологій, що разом з античністю увійшли у тканину християнських культур.