критерієм людності міста є чисельність населення понад 1 - 2,5 тис. чол.

Країни з мінімальними критеріями чисельності міського насе­лення. В Перу та Уганді до міських відносять поселення з населенням від 100 чол. Додатковим критерієм у першій країні є компактне про­живання мешканців, а в другій - поселення повинно бути центром (невеликим чи торговим). У ряді північних країн (Гренландія, Ісландія, Норвегія, Швеція) містами вважаються центри людністю понад 200 чоловік.

В Албанії до категорії міських відносять індустріальні поселення з населенням більш ніж 400 чол. В Австралії крім поселень з населен­ням понад 1000 осіб до міських відносять також центри відпочинку, якщо вони складаються з 250 і більше мешканців, в яких, по крайній мірі, 100 мешканців проживали (перебували) у поселенні в ніч прове­дення перепису.

Країни з максимальними критеріями чисельності міського насе­лення. В Японії' міста повинні мати людність понад 50 тис. чол. за умов, що понад 60% жителів, включаючи членів їх родин, зайнята в промисловості, торгівлі та інших видах бізнесу, а 60% будинків по­винно бути розташоване на забудованих територіях. У дев'яти країнах (Греції, Йорданії, Кувейті, Малайзії, Італії, Португалії, Сенегалі, Іспанії' та Швейцарії) містами прийнято вважати муніципалітети, комуни і аг­ломерації, в яких чисельність населення перевищує 10 тис. чол. У ко­лишній радянській практиці мінімальний критерій чисельності насе­лення становив у різних республіках від 5 до 12 тис. чол.

У реальності після першого радянського перепису населення 1926 р. міськими поселеннями вважалися лише ті, які мали офіційний статус міста.

Функції і морфологія міст

У першій половині ХХ століття склався підхід до вивчення еко­номіки та перспектив розвитку міста через виділення містоутворюю-чих та містообслуговуючих галузей економіки (Хойт², Александер-сон).

Містоутворюючі галузі забезпечують роботою основну частину економічно активного населення. Містообслуговуючі - забезпечують повсякденні потреби працівників і членів їх сімей, міського господарс­тва. Цю концепцію називають моделлю «експортної бази».

Модель функціональної типології за домінуванням містоутво-рюючих галузей відносить кожне місто до деякого абстрактному типу:

Ця теорія практично ігнорувала містоутворюючу роль галузей сфери послуг (освіти, культури, дозвілля).

Таким чином основними видами функцій міст є: економічні, со­ціальні, культурні, адміністративні та ін.

Сучасна функціональна класифікація міст. Функціональна класифікація використовувалася в довоєнній і післявоєнній урбаністи-ці як метод вивчення і проектування міст. Цей підхід був особливо популярний у практиці радянського містобудування при створенні но­вих міст, які розглядалися як міста однієї «базової» галузі (Магніто­горськ, Набережні Чолни та ін.). Функціональна спеціалізація міст за­стосовувалася як інструмент просторової оптимізації розміщення (близькість до джерел сировини, енергії, робочої сили, ринків збуту продукції). Виникнення монофункціональних міст-заводів та практика їх розвитку показала нереалістичність подібного підходу.

В узагальненому вигляді виділяють «центральні» та «спеціальні»

міста: