
- •32. Теорема про зміну моменту імпульсу системи. Закон збереження моменту імпульсу.
- •33. Теорема про зміну кінетичної енергії системи матеріальних точок.
- •34. Задача двох тіл.
- •39.Принцип віртуальних переміщень.Узагал. Координати,імпульси і сили
- •40. Принцип Даламбера – Лагранжа. Рівняння Лагранжа.
- •41. Рівняння Лагранжа другого роду
- •43. Функція Гамільтона
- •44. Канонічні рівняння Гамільтона
- •45. Дужки Пуассона
- •47.Одновимірний гармонічний осцилятор.
- •48. Коливання системи з багатьма ступенями вільності
- •49. Нормальні координати
- •50 Рівнянь руху точки в центрально-симетричному полі.
- •51.Закони Кеплера
- •52.Рух частинок в кулонівському полі. Формула Резерфорда.
- •54. Деформація малої частинки суцільного середовища. Тензор деформації.
- •55. Тензор напружень
- •58. Ламінарні і турбулентні течії рідин. Течія Пуазейля.
- •59. Рівняння неперервності і закон збереження маси
- •60. Звукові хвилі в рідинах і газах
43. Функція Гамільтона
Функція
Гамільтона Н (qi,
pi,
t)
визначається через узагальнені координати
qi
і
узагальнені імпульси pi
виходячи з функції Лагранжа L
().
Величину
називають узагальненим імпульсом.
Оскільки число узагальнених швидкостей
дорівнює числу узагальнених координат,
то і число узагальнених імпульсів
дорівнює числу узагальнених координат.
Інакше кажучи, кожній узагальненій
координаті qi
відповідає узагальнений імпульс pi
, значить pi
спряжений з координатою qi.
Функція Гамільтона визначається згідно
з формулою
.
Після цього всі узагальнені швидкості
dH
виражаються через узагальнені імпульси
й координати. За своєю суттю функція
Гамільтона є енергією системи, вираженою
через координати й імпульси. У випадку
стаціонарних зв’язків і потенційних
зовнішніх сил Н= Т+ V,
тобто функція Гамільтона є сумою
потенційної і кінетичної енергії, але
при цьому кінетична енергія повинна
бути виражена через імпульси, а не через
швидкості.
44. Канонічні рівняння Гамільтона
Враховуючи
функцію Гамільтона потрібно довести,
що ()
=−
.
Обчислюючи
частинну похідну по від цього виразу,
маємо:
.=
,
а оскільки за означенням
,
то перші дві суми скорочуються, і
дістанемо рівність
= − (
)
.
Ураховуючи цю рівність запишемо dH=
−
, звідки
;
Система рівнянь
;
називається
канонічними рівняннями Гамільтона. Ці
рівняння повністю еквівалентні рівнянням
Лагранжа, а також рівнянням Ньютона в
тому розумінні, що, знаючи функцію
Гамільтона, можна скласти систему
канонічних рівнянь
;
і, проінтегрувавши її при певних
початкових умовах, передбачити механічний
стан системи для будь-якого часу. Змінні
qi
і pi називаються
канонічними змінними.
45. Дужки Пуассона
Нехай
рух системи описує рівняння Гамільтона:
,
а
є одна із функцій механічного стану
системи, наприклад імпульс, енергія.
Візьмемо повну похідну по часу від
функції
.
Перетворюючи
користуючись рівнянням Гамільтона:
=
.
Суму в попередній формулі позначаємо через [f,H]
Вона є диференціальним рівнянням оператором, який називається дужками Пуассона. В нових позначеннях для повної похідної функції f має формулу
.
Якщо
функція
є інтегралом руху
Якщо
інтеграл не залежить від часу явно, то
дужки Пуассона дорівнює нулю
Дужки
Пуассона можна скласти і для двох
функцій
дужки
Пуассона антикомутативні
.
Тільки
для однакових функцій комутативні -
.
Дужки Пуассона мають властивість
антисиметрії.
Дужки Пуассона взяті для самих канонічних змінних, називається фундаментальними дужками Пуассона:
За допомогою дужок Пуассона описуються інваріантні властивості системи, незалежні від вибору канонічних змінних. Фундаментальні дужки Пуассона мають квантово-механічний аналог – переставні відношення Гейзенберга.
46. Принцип екстремальної дії. Дія. Принцип Гамільтона.Рівняння Лагранжа булиотриманіраніше з рівнянь Ньютона для системипов'язанихматеріальнихточок за допомогою принципу віртуальнихпереміщень та принципу Даламбера - Лагранжа. Однакрівняння Лагранжа можнаотримати з загального теоретичного принципу, що носить назвуваріаційного принципу екстремального (інодістаціонарного) дії. (Він же називається принципом Остроградського-Гамільтона.) Принципекстремальногодіїпоширенняречником не тільки на механічні, а й на квантово-механічним-етичнісистеми, поля, тому вінмаєнайважливішетеоретичнезначення. Принцип екстремальногодіїможе бути застосований до складнихвиммеханічним системам зізв'язками. Однакрівняння для таких систем вжеотриманііззагальногорівняннямеханіки. Особливо важливо, що принцип екстремальногодіїзастосуємо для довільних систем у фундаментальнихсилових полях, а також для самих полів як систем з нескінченним числом ступенівсвободи. Зцієї причини принцип дозволяєотримуватифундаментальнірівнянняфізики як в механіці, так і за її межами.
Ми застосуємо принцип екстремальногодії для знаходженнярівняньрухувільної точки в потенційному і узагальнено-потенційномуполі.
Якщоповедінкасистемиописуєтьсяузагальненими
Координатами (і деякими параметрами,
такими, як маса, заряд) і відомафункція
Лагранжа
то
можнаскластиінтегралдії:
Ця
величина маєрозмірність «енергіячасу».
Зауважимо, що в попередніх параграфах описувалосянахождняфункції Лагранжа в процесі переходу віддекартовихкоорДіната до узагальнених за допомогоюрівняньзв'язку, понять узагальненоноїсили, кінетичноїенергії і потенційної. Зараз передвважаємо, щофункція Лагранжа задана.
Для визначення стану системи з s ступенями свободивибрано s узагальнених координат. Ввівшиконфігураційне простір s вимірів, можнарозглядатиузагальненікоординати Як яккоординати точки s вимірного простору. При русі система замінюєтьсяоднієїзображує точкою, щорухається в конфігураційномупросторі. Ця точка в просторіконфігураційописуєкриву, яку умовноможнаназватитраєкторієюрухусистеми.
Нехай
маємо два станисистеми: у момент часу
стан системивизначається точкою А
простору конфігурацій, а в момент
- точкою В.
Принцип
стаціонарноїдіїполягає
в твердженні: з усіхрухів,які
переводять системузі
стану А в момент часу
стан В у момент часу
в
дійсностіздійснюється те, для
якогозвертається в нуль варіаціяінтеграладії:
Звернення в нуль варіаціїдії є необхідною умовоюйогоекстремуму. Цієюобставиною і пояснюєтьсяназва принципу.