17

Національна Академія державного управління

при Президентові України

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

____________________________________________________________________

Кафедра економіки та регіональної економічної політики

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПО ТЕМІ

«ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА»

З ДИСЦИПЛІНИ «ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ СУЧАСНОГО РИНКУ»

Дніпропетровськ

ДРІДУ НАДУ

2011

ББК

М

Схвалено до друку науково-методичною радою ДРІДУ НАДУ

(протокол № ______________ від _________)

Методичні рекомендації для самостійної роботи по темі «Витрати підприємства та собівартість продукції, ціноутворення на рівні підприємства» з дисципліни «Функціонування підприємств в умовах сучасного ринку» / Уклад. О.Ю. Бобровська, О.В. Курінний. – Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2011. – 19 с.

Методичні рекомендації містять: теоретичний матеріал з теми «Витрати підприємства та собівартість продукції; розрахункове завдання; методичні рекомендації до виконання розрахункового завдання.

Для слухачів усіх форм навчання за програмою підготовки магістрів зі спеціальності «Управління проектами» ДРІДУ НАДУ при Президентові України.

Навчальне видання

Методичні рекомендації для самостійної роботи по темі «Витрати підприємства та собівартість продукції, ціноутворення на рівні підприємства» з дисципліни «Функціонування підприємств в умовах сучасного ринку»

Укладачі: д.держ.упр., доц. О.Ю. Бобровська, О.В. Курінний.

Відповідальна за випуск: Зав. каф. економіки та регіональної економічної політики, д.держ.упр., доц. Бобровська О.Ю.

В авторській редакції

Здано на складання ___.___.___ р. Підписано до друку ___.___.___ р.

Формат 60х84 1/16. Папір друкарський. Ум. друк. арк. ___.

Обл.-вид. арк. ____. Тираж 100 пр.

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при президентові України

Україна, 49044, Дніпропетровськ, вул.. Гоголя, 29

 Бобровська О.Ю., Курінний О.В.

укладання, 2011

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………… Теоретичний матеріал з теми «Витрати підприємства та собівартість продукції, ціноутворення на рівні підприємства»…..…..……………….. Контрольне завдання №1…………………………………………………... Методичні вказівки до виконання контрольного завдання №1…………. Контрольне завдання №2…………………………………………………... Методичні вказівки до виконання контрольного завдання №2…………. Додатки …………………………………………………………………….. Рекомендована література………………………………………………….

4 5 10 10 14 14 16 19

Вступ

Методичні вказівки для самостійної роботи по темі «Витрати підприємства та собівартість продукції, ціноутворення на рівні підприємства» дисципліни «Функціонування підприємств в умовах сучасного ринку» призначені для слухачів усіх форм навчання спеціальності 8.000003 «Управління проектами».

Під час вивчення цієї теми слід перш за все розглянути сутність та види витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції.

Метою методичних вказівок являється надання допомоги в самостійному оволодінні окремої теми курсу «Функціонування підприємств в умовах сучасного ринку», та набуття слухачами практичними навиками в складанні калькуляції собівартості продукції.

Теоретичний матеріал з теми «Витрати підприємства та собівартість продукції, ціноутвореня на рівні підприємства»

Показниками собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці, є:

1. Витрати на 1 грн. товарної продукції (В_1грн.ТП),

В_1грн.ТП = , грн/грн,

де С_ТП – собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн;

ТП – обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2. Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції).

3. Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).

Джерелами зниження собівартості продукції є:

- витрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок поліпшення використання засобів і предметів праці;

- витрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок зростання продуктивності праці;

- адміністративно-управлінські витрати.

Чинниками зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

- планування зниження собівартості товарної продукції;

- складання кошторису витрат на виробництво;

- складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження витрат на 1 грн товарної продукції. Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниж'ення собівартості продукції за відповідними чинниками виконують у наступній послідовності:

1. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції у базовому році:

= , грн/грн,

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році ()

, грн

де ТП^пл плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію витрат за техніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

- підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Е_М):

Е_М = (Н⁰ × Ц – Н¹ × Ц) × Q¹, грн

де Н⁰, Н¹ – норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натуральних одиницях;

Ц – ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

Q¹ – обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, один.;

- зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Е_Т):

Е_Т = [(t⁰ × Тст⁰ – t¹ × Тст¹) × (1 + %дод / 100)×(1 + % соц.зах / 100)]× Q¹, грн

де t⁰, t¹ – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

Тст⁰, Тст¹ – середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год.;

%дод – середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

%соц.зах - встановлений процент відрахувань на соціальні заходи.

- удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Е_СК):

Е_СК = [С - (Цс + Тр)] × Nк, грн.,

де С – собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн/од.;

Цс – гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн/од.;

Тр – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн/од.;

Nк – кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур, один.;

- зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Е_У-П):

,

де Q^пл – приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

– сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (,):

, грн

де Есум - сума економії-витрат з усіх техніко-економічних факторів, грн.

5. Визначають рівень витрат на 1 грн. ТП в плановому році :

= , грн/грн,

6. Розраховують процент зниження витрат на 1 грн. ТП в плановому році порівняно з базовим ()

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх чинників укрупненим способом.

Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них (С_М):

 С_М =(1 – І_Н × І_Ц) × d_МВ, %,

де І_Н – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

І_Ц – індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

d_МВ – питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, %.

Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (С_ПП):

С_ПП = × d_ЗП , %,

де І_ЗП – індекс росту середньої заробітної плати;

І_ПП – індекс росту продуктивності праці;

d_ЗП – питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.

Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (С_У-П):

С_У-П = × d_У-П , %,

де І_У-П – індекс росту умовно-постійних витрат;

І_Q – індекс росту обсягу виробництва продукції;

d_У-П – питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

Кошторис витрат складається за такою схемою.

Виробнича собівартість валового випуску продукції розраховується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості продукції (зміна залишків витрат майбутніх періодів: при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні – додається).

Виробнича собівартість виготовленої продукції обчислюється як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Калькуляція – це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік за цільовим призначенням.

Виробнича собівартість (С_В) одиниці продукції складається з витрат на основні матеріали (М), на оплату праці виробничих робочих, нарахувань на заробітну плату (3) та загальновиробничих непрямих витрат (В_заг) тощо

С_В =М + 3 + Н

Витрати на матеріали визначаються за прогресивною технічною нормою витрат за відрахуванням суми, яку одержує підприємство від реалізації відходів.

Затрати на оплату праці підрозділяються на основну та додаткову заробітну плату. Основна заробітна плата розраховується на основі тарифних ставок та відповідних розцінок за виконану роботу. Додаткова заробітна плата містить доплати, надбавки, премії. Нарахування на заробітну плату здійснюється на загальні витрати по оплаті праці згідно норм, які встановлені законотворчими актами. Непрямі загальновиробничі витрати розраховуються у виді кошторису на плановий період, а потім при калькулюванні розподіляються по виробам чи видам продукції, яка випускається двома методами.

Перший метод – розподіл непрямих витрат пропорційно зарплаті виробничих робочих. Другий метод – розподіл їх пропорційно кошторисним ставкам.

Повна (комерційна) собівартість (С_П), це собівартість, яка крім виробничої собівартості включає позавиробничі (комерційні) витрати (В_К), які пов'язані з реалізацією продукції

С_П = М + 3 + В_заг + В_К

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу п комерційну діяльність підприємства.

Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:

- валовий;

- від операційної діяльностї;

- від звичайної діяльності до оподаткування;

- від звичайної діяльності;

- чистий.

При методі прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються за такою формулою:

П_опер = , грн,

де П_опер – операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн;

Пр_і – прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу витрат на його виробництво і збут.

Беззбитковий (критичний) обсяг виробництва визначається таким чином:

, натур. один.,

де Q_КР – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;

Ц – ціна одиниці продукції, грн.

С_П.ЗМ – змінні витрати, що припадають на одиницю продукції, грн.