Розповідь літописця про боротьбу між князем Данилом Романовичем і галицькими боярами (1240р.)1

В 1240 р. галицькі бояри називали своїм князем Данила, але всю землю держали самі. Вокняжився Доброслав і Судьїч, попів внук, і грабували всю землю; і, прийшовши в Бакоту, взяв він усе Пониззя без князівського веління. А Григорій Васильович думав захопити собі всю Перемиську гірську країну. І було в землі велике заворушення і грабіж від них. Довідавшись про це, Данило послав до Доброслава свого стольника Якова з великою скорботою сказати: "Я — ваш князь, ви не виконуєте моїх велінь, грабуєте землю; я велів тобі, Добросла-ве, не приймати чернігівських бояр, а давати їм волості галицьким, коломийську ж сіль лишити для мене". Доброслав сказав: "Хай буде так". В той же час, коли Яків сидів у нього, прийшли Лазар Домажиреч і Івор Молибожич, два беззаконники, з смердів і поклонилися йому в землю. Яків здивувався і запитав про причину, чому вони поклонилися. Доброслав сказав: "Я дав їм Коломию". Яків же сказав йому: "Як ти можеш без князівського повеління віддати її їм? Великі князі держать цю Коломию для роздач дружинникам; а ці недостойні і Воть-нина держати". Доброслав же усміхнувся і сказав: "Що ж можу я сказати!" Приїхавши, Яків усе розповів князю Дани­лові. Данило ж сумував і молився богу за свою отчину, об тім, що ці нечестивці держать і володіють нею. Небагато минуло часу, і Доброслав прислав (з доносом) на Григорія, говорячи: "Він тобі невірний"; Доброслав хотів заволодіти всією землею, а той противився йому. Самі почавши розбрат, вони приїхали до князя з великою гординею. Доброслав їхав в одній сорочці, бундючно, недивлячись на землю, а галичани йшли біля стремені його. Данило і Василько побачили його гордість і пройнялися великою ворожістю до нього. А Доброслав і Григорій обидва обвинувачували один одного. Почув Данило, що їх слова сповнені обману, що вони не хочуть по його волі ходити, а хочуть передати його владу іншому, і, поміркувавши з своїм братом, обурений їх явним беззаконням, звелів їх схопити.

Грамота Івана Ростиславовича Берладника (1134р.)*

Грамота князя Івана Ростиславовича Берладника змальовує економічні зв'язки Галицького князівства з чеськими, угорськими та іншими купцями. Суть грамоти полягає у встановленні пільг для месембрійських (болгарських) купців. Ці купці, коли привозили в Малий Галич "товари, на «ізклад», то звільнялися від сплати мита. На привіз товарів в інші міста це правило не поширювалося. При торгівлі на «ісьвоз» (місце причалу і вивантаження кораблів) мито платилося навпаки, тільки в Малому Галичі, але не в інших містах Галицького князівства.

В ім'я Отця, і Сина, (і Святого Духу): це я, Іванко Ростиславович, від престолу (від князівства) Галицького, князь Берладський, засвідчую (постановляю): купцям (месе) мбрийським (болгарським) да не платити мита у місті нашому (у Малому Галичі) на ізклад (на привіз)... (на інші міста ця пільга не поширюється). А на «ісьвоз» (на вивіз) різних товарів місцевих, угорських, руських і чеських, те (мито) не платити ніколи (ніде) тільки у Малому Галичі... (В літо) від Різдва Христова, 1134 місяця, травня 20 дня.