Договір 944 року

При вивченні тексту договору слід враховувати, що він був підписаний після походу князя Ігоря на Царгород в 941 році, і цей похід завершився невдачею. «Повість минулих літ» під 944 роком розповідає про новий похід Ігоря на Царгород. Греки про це дізнались і послали до Ігоря посольство з обіцянками сплатити данину. Похід було припинено, і Ігор повернувся до Києва.

Сам договір дати підписання не має. Ймовірніше, що договір був підписаний у вересні -грудні 944 року і не пізніше цієї дати. Бо Візантійський імператор Роман із своїми дітьми Степаном і Костянтином померли між 16 грудням 944 і 27 січням 945 роками. Тому договір міг бути підписаний між літом 941 і груднем 944 року.

вірою, а не християни - за їх звичаєм, і тоді, візьмуть від нас згідно встановленій раніше розцінці: 2 дорогоцінні тканини за челядина.

Якщо втече до вас наш челядин, від людей нашого царського світлості, чи із нашої столиці, чи із інших місць і принесе що-небудь (із собою), то Вам слід повернути його, а якщо все, що він приніс, буде цілим, то забрати від нього (тобто хазяїна) два золотих за за­тримання (челядина).

Якщо ж ті, хто із руських, спробує (самостійно) взяти що-небудь у людей нашої царської світлості, і свою спробу здійснить, то буде суворо покараний: якщо ж він вже візьме (що-небудь), то нехай заплатить вдвічі; і якщо те ж вчинить грек руському, то (він) буде підданий такому ж покаранню, якому був підданий і той (руський при здійсненні крадіжки).

Якщо ж станеться (приключиться) вкрасти що-небудь руському у греків, то слід повернути не лише вкрадене, (а й приплатити зверх) його ціни; якщо станеться, що вкрадене вже продане, то нехай поверне його ціну, і буде покараний за грецькими законами, звичаями, і за законами і звичаями руських.

І скільки б сюди полонених християн нашої країни руські не приводили, то якщо буде юнак чи красива дівчина - нехай (при їх викупі) дають (греки) по 10 золотих і забирають їх, якщо ж буде середнього віку, то дають 8 золотих і забирають його, якщо ж буде старий чи дитина, то дадуть 5 золотих.

Якщо ж виявляться (будуть) руські із числа полонених у рабстві в греків, то нехай руські викупають їх по 10 золотих; якщо ж грек купив (руського), то слід йому присягнути і взяти свою ціну, скільки він дав за нього.

8.1 про Корсунську сторону. Руський князь не має права воювати в тій стороні, ні в яких-небудь містах тієї землі, а та країна не буде вам підвласна; коли ж попросить у нас воїнів руський князь, щоб воювати, дамо йому (стільки), скільки йому буде необхідно. 9.1 про це. Якщо знайдуть руські грецький корабель, викинутий де-небудь на берег, нехай не причиняють йому шкоду; якщо ж хто візьме з нього що-небудь, чи оберне яку-небудь людину (з цього корабля) в рабство чи вб'є, то буде покараний згідно руському і грець­кому звичаю (закону).

10. Якщо ж руські застануть в усті Дніпра корсунян за рибною ловлею, нехай не причиняють їм ніякого зла. І нехай руські не мають права зимувати в усті Дніпра, в Білобережжі і у Святого Єлфе-рія, з настанням осені нехай відправляються в Русь до своїх домів.

11.1 про це. Якщо ж прийдуть чорні болгари і стануть воювати в Корсунській стороні, то

просимо руського князя, щоб він не допускав їх причиняти шкоду його країні.

Якщо ж буде здійснено яке-небудь злодіяння греками, підданими нашого царського

світлості, то (ви) не матимете права їх (самовільно) карати, але згідно з веління нашого

царського світлості, нехай понесуть (вони покарання) в міру здійсненого.

Якщо ж уб'є християнин руського чи руський християнина і буде схоплений родичами

вбитого, то нехай буде він убитий.

13а. Якщо ж убивця втече, а він буде багатим (імущим), то нехай майно візьмуть родичі вбитого. Якщо ж він буде небагатим і (при цьому) він втече, то нехай його розшукують поки не знайдуть; якщо ж його розшукають, то нехай буде він убитий. 14. Якщо ж вдарить мечем, чи списом, чи якою-небудь іншою зброєю русин грека чи грек русина, то нехай за такий злочин заплатить за звичаєм руським 5 літрів срібла. Якщо він буде не багатим (не імущим), то нехай настільки буде розпродано в нього все, що навіть, і одяг, в якому він ходить, і той з нього знімуть, а (що стосується) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що нічогоне має - і нехай буде відпущений. Якщо ж побажає наша царська світлість одержати від Вас воїнів для боротьби з нашими ворогами і якщо напише (про це) до Вашого великого князя, то нехай пошле до Вас (стільки їх), скільки потрібно; нехай про це дізнаються всі інші країни, яка дружба зв'язує греків з руськими.

Ми ж цей договір написали на двох хартіях: і одна з хартій знаходиться у Вашого царської світлості - на ній же зображено хрест і написано наші імена; а на другій (написали імена) Ваші посли і Ваші купці. Прямуючи (назад) разом з послом нашої царської світлості, нехай (вони) передадуть її Великому князю Руському Ігорю, і його людям; і ті, одержавши хартію, нехай присягнуть, що будуть істинно дотримуватись того, про що ми домовилися, і що ми написали в цій хартії, на якій написані наші імена.

Ми ж (клянемося): ті із нас, хто хрещений, присягаємося в соборній церкві Святого Іллі, перед чесним Христом і цією хартією дотримуватись всього, що на ній написано, і нічого із того (що на ній не писано), не порушувати, а якщо це порушить (хто-небудь) із нашої країни, чи князь, чи хтось інший хрещений чи нехреще-ний, - нехай не одержить він допомогу від Бога, нехай він буде рабом в цьому житті і загробному і нехай буде він заколотий власною зброєю. А нехрещені руські, кладучи свої щити, оголені мечі, обручі і решту зброї присягаються, що все написане на цій хартії буде виконане Ігорем, всіма боярами і всіма людьми руської країни завжди, в усі майбутні роки. Якщо ж хто-небудь із князів чи із руських людей християн чи нехристиян, порушить те, що написано на цій хартії, то слід йому вмерти від власної зброї і да буде він, порушивши присягу, проклятий богом і Перуном. І якщо буде великий князь Ігор достойно оберігати цей укладений договір про дружбу, да не розрушиться він (тобто цей договір, до того часу), поки світить сонце і стоїть весь світ, в наші часи і загробному. Посли ж послані Ігорем, повернувшись до нього з грецькими послами, і розповіли йому всі промови царя Романа. Ігор же покликав грецьких послів і сказав їм: «Розповідайте, що наказав Вам цар?». І сказали посли царя: «Ось відправив нас цар задоволений миром, бо хоче мати мир і дружбу з руським князем. І твої посли привели наших царів до присяги, а нас послали привести до присяги тебе і твоїх дружинників». І обіцяв Ігор так зробити. І зранку покликав Ігор послів, і пішов на гору, де стояв Перун, і поклав свою зброю, щити і золото, і присягнув Ігор і його дружинники, і скільки було руських дружинників, а руських християн приводили до присяги в церкві Святого Іллі, що стоїть над Ручієм в кінці Пасічної бесіди. Це була соборна церква, бо багато варяг і хозар були християнами. Ігор же затвердив мир з греками, відпустивши послів, подарувавши їм хутра, челядь і віск. Посли ж прийшли до царів і розповіли всі промови Ігоря про дружбу його до греків.