Договори Русі з Візантією Договір 907року

Про договір 907 року ми дізнаємося із «Повісті минулих літ». Особливого договору в 907 році укладено, напевно, не було. Перелік послів в цьому договорі взято з договору 911 року, перелік міст взято з договору 944 року. На матеріалах цього договору побудована і клятва на вірність договору.

Олег же, трохи відступивши від Царгороду, почав вести переговори про мир з грецькими царями Леоном і Олександром, послав до них в місто послів: Карла, Фарлофа, Вермуда, Руальда і Стеми-да із словами: «Платіть мені данину». І сказали греки: «Що хочеш дамо тобі!» І сказав Олег: «Дати (своїм) воїнам на 2000 кораблів по 12 гривень на ключ і потім давати на утримання приїздивших із руських міст, перш за все, із Києва, а також із

Чернігова, Переяслава, Полоцька, Ростова, Любеча й інших міст, бо по тих містах сидять підвладні,Олегу князі».

Коли приходять руські, нехай беруть на утримання скільки хочуть, а якщо прийдуть купці, то нехай беруть місячне на протязі 6 місяців: хліб, вино, м'ясо, рибу і плоди. Коли ж руські відправляються до себе, то нехай беруть у вашого царя на дорогу їжу якоря, сіті, вітрила і що їм потрібно.

3.1 зобов'язались греки. 1 сказали царі й усі бояри. Якщо являться руські не для торгівлі, нехай не беруть місячного. Нехай (руський) князь заборонить своїм послам, і (взагалі) приїжджаючим сюди руським, творити безпорядки в наших селах і в нашій країні. Приїжджаючі сюди руські нехай живуть поблизу (монастиря) святого Мамонта; і коли наша царська величність пришле (до них кого-небудь), хто перепише їх імена, то (лише) тоді вони візьмуть місячне, яке їм належить - спочатку ті, хто приїхав із Києва, потім із Чернігова і Переяслава, і з інших міст. І нехай входять в місто тільки через одні ворота у супроводі царського чиновника без зброї, чоловік по 50, і, нехай торгують, скільки їм потрібно, не сплачуючи ніяких торгових мит.

4.1 так, царі Леон і Олександр заключили мир з Олегом, зобов'язуючись сплатити данину і присягли обидві сторони: самі (греки) цілували хрест, а Олега і його дружинників привели до присяги, по руському звичаю; і клялись ті своєю зброєю і своїм богом Перуном, Велесом, богом худоби. І так був утверджений мир.

Договір 911 р.

При вивченні цього договору слід врахувати, що він був укладений після переможного походу Олега на Царгород, який, згідно з «Повістю минулих літ», було здійснено в 907 році.

В рік 6420 послав Олег своїх дружинників встановити мирні відносини і заключити договір між Візантією і Руссю; і послав їх сказав так!

Ми, від (імені) руського народу, Карл, Інгельд, Фарлоф, Вер-муд, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, Труан, Лідул, Фост, Стемид, послані Олегом Великим князем Руським, і всіма підвладними йому світлими боярами, до вас: Леона, Олександра, Констянтина, божою милістю великих самодержців, царів грецьких, для підтвердження і відновлення дружби, яка існувала між греками і руськими на протязі багатьох років, згідно бажанню і велінню наших князів і всіх підвладних їм руських. Наша світлість більш за всіх бажає милості Бога підтвердити і закріпити дружбу, яка існує між християнами і руськими, які багаторазово дійсно намагалися не тільки на словах, айв письмовій формі, і непорушною присягою, клянучись своєю зброєю, підтвердити і закріпити цю дружбу згідно нашій вірі і звичаю.

2.Такими є розділи милості Божої, мирна угода, як ми про неї домовились. Перш за все, укладемо з вами, греками, мир і буденно дружити один з одним всією душею і серцем, і не допустимо, згідно нашого спільного бажання, ніякого обману чи злочину з боку тих, що перебувають під рукою наших світлих князів і подбаємо наскільки (це) можна, зберегти з вами, греками, (надалі) бездоганну дружбу, письмовим договором виражену і клятвою підтверджену.

Так само і ви, греки, надалі завжди дотримуйтесь таку ж непорушну і незвабливу дружбу по відношенню до наших світлих князів руських і до всіх, хто знаходиться під рукою нашого світлого князя, завжди і в усі літа.

З.А про справи щодо злочинів домовимося так: нехай звинувачення, які містяться в публічно представлених (речових) доказах, будуть визнано доведеними; коли ж якому-небудь (з доказів) не будуть вірити, то нехай клянеться та сторона, яка домагається, щоб її

доказу не довіряли; і коли присягне, згідно своєї віри, нехай покарання буде відповідним злочину.

4.Про це. Якщо хто-небудь уб'є (кого-небудь) - руський християнина чи християнин руського - нехай умре на місці скоєного убивства. Якщо ж убивця втече, а (він) є заможнім, то частину його майна, яка належить йому за законом, нехай візьме родич убитого, але і дружина вбивці нехай забере те, що належить їй за звичаєм (законом). Якщо вбивця буде бідняком (не імущим), і при цьому він втік, то нехай знаходиться під судом до того часу поки не буде знайдений, (якщо ж буде знайдений, то) нехай умре. 5.Якщо (хтось) вдарить мечем чи поб'є (когось) яким-небудь знаряддям, то за той удар чи побиття нехай віддасть 5 літрів срібла за звичаєм руським. Якщо ж злочинець є убогим (не імущим), то нехай дасть скільки зможе, аж до того, що навіть зніме з себе той самий одяг, в якому ходить (і віддасть потерпілому), а (що стосується) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що ніхто не може допомогти йому, і нехай після цього, за провину, (з нього більше) не стягують.

6.Про це. Якщо руський вкраде що-небудь у християнина, або християнин у руського і злодій буде спійманий в той самий час, коли чинить кражу (краде), при цьому, він (злодій) буде чинити опір тим, хто втратив що-небудь (у кого вкрав), і буде вбитий, то не карають за його смерть ні християнина ні Руса, але нехай потерпілий візьме те своє (майно), яке у нього пропало. Якщо ж злодій здається без опору в руки того, у кого здійснив кражу, і буде ним зв'язаний, то нехай поверне те, на що осмілився посягнути, в потрійному розмірі. 7.Про це. Якщо хто-небудь - руський у християнина чи християнин у руського, - завдаючи муки, вчинить грабіж або явно насильно візьме що-небудь, що належить другому, нехай відшкодує збитки в потрійному розмірі.

8.Якщо викинутий буде човен сильним вітром на чужу землю і буде він знайдений нами, руськими, то якщо збереться (господар) спорядити човен разом зі своїм товаром і відіслати назад в Грецьку землю, (то) ми проведемо його через будь-яке небезпечне місце, поки не вийде він в місце безпечне; якщо ж цей човен врятований після бурі чи після того як він був викинутий на мілину, не зможе сам повернутися в своє місце, то ми руські, допоможемо гребцям того човна і проведемо його з товаром неушкодженим. В тому випадку, якщо станеться таке нещастя поблизу грецької землі з руським човном, то (ми, греки,) проведемо його в Руську землю і нехай (вільно) продаються товари того човна, (так, що) якщо можна продати що-небудь із (того) човна, то нехай греки вивантажать товар човна. І коли приходимо (ми), руські, в Грецію для торгівлі чи з посольством до вашого царя, то пропустимо (ми, греки,) з честю привезений для продажу товар з човна. Якщо ж станеться (так, що) хто-небудь із прибулих на тому човні буде вбитий чи побитий нами руськими, чи станеться (так що), що-небудь буде знято із човна, то нехай руські, зробивши це, будуть присуджені до вищезазначеного покарання.

9.Про це. Якщо полонений, (із числа підданих) тієї чи іншої країни, насильно утримується руськими чи греками, будучи проданий в ту їхню країну і з'явиться (співвітчизник полоненого), руський чи грек, то (тоді дозволяється його) викупити і повернути викупленого на батьківщину, а ті купці (які викупили його) візьмуть ціну його, чи нехай буде зарахована у викупну ціну поденно (відпрацьована ринкова) ціна челядина. Так само, якщо і на війні (він) буде взятий тими греками, все рівно нехай повернеться він в свою країну, і віддано буде (за нього), як сказано вище, його ціна, існуюча в звичайних торгових розрахунках.

Коли ж необхідно іти на війну. Коли ж вам необхідно іти на війну, і якщо виникне потреба в людях, а ці (руські) захочуть віддати шану Вашому царю, то скільки б із тих хто прийшов (до Вас) в будь-який час не захотіли залишитися у Вашого царя, по своїй волі, нехай буде виконано їх бажання.

Про полонених руськими (християнах), привезених із будь-якої країни на Русь і зразу ж продаються до Греції.

В літо 6453 прислали Роман, Костянтин і Степан до Ігоря послів для встановлення мирних відносин. Ігор же переговоривши з ними про мир, надіслав своїх дружинників до Романа. Роман же скликав бояр і сановників. І привели руських послів і наказали їм говорити, а також записувати промови обох сторін на хартію.

Список з другого (примірника) договору знаходився у царів Романа, Костянтина і Степана, христолюбивих владик.

1. Ми від імені руського народу, посли і купці, Ігор, посол Ігоря, Великого князя Руського й інші посли: Вуєфаст Святослава, сина Ігоря; Іскусєв - княгині Ольги; суди - Ігоря, племінник Ігоря, Гліб - Владислава (всього 23 і купців - 29. Прим. Г. А.) послані Ігорем, Великим князем Руським, і всім князівством і усіма людьми Руської землі. І вони доручили відновити нам старий мирний договір, вже багато років як порушений, і утвердити дружбу між греками і руськими.

І нам Великий князь Ігор, і його бояри, і всі люди руські, послали нас до Романа, Костянтина і Степана великих грецьких царів учинити дружбу: з самими царями, і з усіма боярами, і з усіма грецькими людьми, на всі роки (до тих пір), поки світить сонце й існує сам світ. А якщо (хто-небудь) із руської країни задумає порушити цю дружбу, то нехай ті з них, які прийняли хрещення, одержать від Вседержителя Бога - відплату і осудження на загибель, і на цьому світі, і в загробному, а ті з них, які не хрещені, нехай не отримають допомоги ні від Бога, ні від Перуна, нехай не захистяться вони своїми щитами і нехай загинуть вони від мечів своїх, від стріл та іншої зброї, і нехай будуть рабами на цьому світі і загробному.

2. Великий князь Руський і його бояри нехай відправляють до Греції, до великих царів грецьких (стільки) кораблів із своїми послами і купцями скільки захочуть. Якщо (раніше) було постановлено, щоб посли приносили золоті печатки, а купці - срібні, то тепер наказав наш князь посилати грамоти до нашого царського світлості. Послані ними (тобто руськими) посли і гості, нехай приносять грамоту, де буде написано так: «Послав стільки кораблів», щоб із таких (грамот) знали і ми, що приходили вони з мирними намірами. Якщо ж прийдуть без грамоти і попадуться до наших рук, то нам слід затримати (їх до тих пір) поки не сповістимо Вашому князю; якщо ж вони не дадуть себе затримати і будуть чинити опір, то (якщо будуть вбиті) нехай не карається Вашим князем смерть їх; якщо ж втечуть, приїдуть на Русь, то напишемо ми Вашому князю - і нехай робить (з ними), що захоче.

2а. Якщо являться руські для торгівлі, то нехай не збирають місячних. І нехай заборонить (руський) князь своїм послам і (взагалі) приїжджаючим сюди руським творити безпорядки в наших селах, і в нашій країні. Нехай ті, хто (сюди) приїдуть, живуть поблизу монастиря святого Мамонта; і коли наша царська світлість пришле (до них кого-небудь), хто перепише їх імена, то нехай (тільки) тоді вони візьмуть місячне, яке їм належить -спочатку (ті хто прийшов) із Києва, потім із Чернігова і Переяслава. І нехай входять до міста тільки через ворота в супроводі царського чиновника, обеззброєні по 50 чоловік, і виходять назад, а царський чиновник нехай їх охороняє.

Якщо ж хто-небудь із руських чи греків вчинить беззаконня, нехай той (чиновник) розсудить їх. Коли ж руські входять до міста, то нехай не створюють безпорядку, - нехай вони не мають права купити дорогоцінних тканин більше ніж на 50 золотих (кожний). І якщо хто купить що-небудь із тих тканин, то нехай покаже (їх) царському чиновнику, а той наклавши печать, віддасть їх йому. І від'їжджаючи звідси руські нехай беруть з нас по мірі необхідності їжу на дорогу, і що потрібно (для забезпечення) людей, як було встановлено раніше, і нехай повертаються безпечно в свою країну, а у святого Мамонта зимувати (вони) не мають права.

Якщо втече челядин від руських, які прийшли в країну нашого царського світлості, і (ті хто живе) біля церкви святого Мамонта, якщо знайдеться він, то нехай забирають його; якщо ж не знайдеться, то нехай присягнуть наші руські-християни у відповідності з їх

Якщо ж коли-небудь полонені християни будуть привезені із якої-небудь країни на Русь, то вони повинні продаватися по 20 золотих і повертатися до Греції. Про це. Якщо руський челядин буде вкрадений, чи втече, чи буде насильно проданий, і руські почнуть скаржитися, то нехай підтвердиться це свідченнями челядина, (тоді) руські його візьмуть; також якщо і купці загублять челядина і заявлять про це, то нехай проводять розшук і найшовши його - заберуть... Якщо хтось не дозволить провести цього розшуку місцевому, чиновнику, то буде вважатися винуватим.

Про руських, які знаходяться на службі в Греції у Грецького царя. Якщо хтось (із них) помре, не заповівши свого майна, а своїх (родичів) у нього (в Греції) не буде, то нехай повернуть його майно найближчим родичам на Русі. Якщо ж він складе заповіт, то нехай той, кому (він) написав (розпорядження) успадкувати майно, візьме заповітне і успадковує його.

.13. а) Про руських, які здійснюють торгівельні операції.

Про різних (людей), котрі ходять в Грецію і залишаються в боргу... Якщо злодій

(боржник) (не) повернеться на Русь, то нехай руські скаржаться грецькому цісареві, і він

(боржник), нехай буде схоплений і повернутий силою на Русь.

Те ж саме нехай зроблять і руські грекам, якщо станеться таке ж (з ними).

Для підтвердження і непорушності миру, що має бути між вами християнами (і нами), ми

учинили цей мирний договір новим написанням написаний на двох хартіях - вашого царя і

власноручно, цісар закріпив (клятвою), чесним хрестом і святою єдиносущною трійцею

єдиного істинного Бога Вашого, і віддали нашим послам. Ми ж клянемося вашому царю,

поставленому (на царство) милістю Бога, за звичаєм і за законом нашого народу, що ні ми,

ні хто-небудь із нашої країни не (буде) порушувати (цих) встановлених пунктів мирного

договору. І цей письмовий примірник договору дали вашим царям на утвердження, щоб

цим договором був підтверджений і скріплений існуючий між нами мир.

Місяця вересня 2, індикту 15, в рік від створення світу 6420 (2 вересня 911 року) за

давньоруським вересневим літочисленням.

Цар же Леон вшанував руських послів дарами: золотом і шовками і дорогоцінними тканинами; і приставив до них своїх мужів показати їм церковну красоту, золоті палати і багатства, які в них зберігаються: багато золота, дорогоцінних тканин, дорогоцінного каміння, а також чудеса свого бога і муки господні: вінець, цвяхи, багряницю, мощі святих, навчаючи їх своєї віри і показуючи їм істинну віру. І потім відпустив їх в свою землю з великою честю.

Посли ж, послані Олегом, прийшли до нього і розповіли усі промови обох царів, як встановили мирні відносини і заключили договір між Грецькою землею і Руською і (вирішили, що в майбутньому) не переступати клятви - ні грекам, ні руським.