(Витяги)

Арт. 1

Бояри путні, древні хочуть, щоб було залишено їм по два вільних наділи, з яких би за всі повинності пенями виплачували, залежно від грунту, як люди осідлі платили, а на службу боргову та у підвори ходити неповинні, нічого платити не мають уряду нашому без волі та розпорядження нашого, уряду на дорогу їх не посилати, а якщо будуть на дорозі, то слу­жити їм по-старому: платити, як і перед тим згідно статуту. Слуг ревізори обирають, та небагато, тільки якщо буде у цьому потреба, які будуть залишатись при кожному дворі та зали-ку нашому; а служба їх буде такою: їздити з листами нашими до дворів, принятих уряду, з пенями плат наших до війни, до скарбниці, з розпорядження урядового їздити та сповіщати про кривди, заподіяні підлеглим; (на потребу уряду їздити не повинні), за це їм дають два наділи та звільняють від податків. Арт. 4. Про слуг двірних

Одвірні та інші слуги двірні, перебуваючи на нашій службі, повинні мати по два наділи, звільнені від усіх тих повиннос-тей, а які на службі нашій не будуть, щоб платили з кожного наділу пенями, виплачувавши все: а якщо котрі зістарілись на службі нашій, тим, за листом нашим господарським, мають бути залишені наділи. Арт. 7. Про війтів

В селах війтові мають дати один наділ, а якщо захоче то й інший дати під проценти. А служба його така: з розпорядження урядового людей на роботу виганяти, бути при видачі плати, підлеглих наших замість децького по праву перед урядом ставити, при всіляких роботах замість пристава стояти над людьми війтовства свого, коли будуть відвозити овес і сіно до Вільни чи в інше місто, то їздити з людьми війтовства свого; переори наділів порожніх та найманих, стіни кордонів та копи на кожний рік між підлеглими нашими

то на такого своєвільного уряд має право послати децького (виплативши йому за кожну в обидва кінці грош). Війту бути на суді та допомагати у справедливості підлеглому. Вести відомість провин та ревізорами сповіщати, стерегтись того, щоб уряд не чинив пересудів, має про те війт ревізору сповістити. А вхжта уряду за всяку вину судити, тільки війтовства у нього ж яшая до тмх пір. поки ревізор не дізнається про справу і ярааввву йото, і тоді, скинувши війта, іншого поставити, — чвявваваї ш тої ж яояостї непідкупного, на якого підлеглі вкажуть. Виїм та іавввия не кажуть права чинити по селах жаді-башх судів, вашагата довгаятгія та інших вчинків не чинити над 2.2.-.іт.. господарську, повинні опо­відати уряду чи ревізору, нічого не приховуючи, заплативши при цьому до скарбниці нашої руб грошей. А якщо війтовство кому передають, то присягати тому не потрібно, бо відповідальність залишається.

А відкупів уряд з підлеглих за роботу не має права брати, а де буде брати, то війт має про те ревізору доповісти. А якщо війт наділ порожній кому найняв, чи від ревізора це приховав, то за провину цю скарати війта, як злодія, на горло. А у вій-товство кожному мають дати сто наділів, або більше (або менше), залежно від потреби, чи два або три села з'єднати. А для розпізнавання межі підлеглих у війта має бути шнур однієї довжини, який буде використовуватись у будь-яку погоду, якщо підлеглий комусь межу переоре чи пожує, пересуду не влаштовувати, війт пожовану межу вирівняє та візьме з того, хто її викривив, на уряд — двадцять грошей, а собі за працю — чотири гроші. А за биту чи попсовану — двадцять грошей, а якщо не попсована, а за наказом переорана, поєднана — так само. А якщо бій станеться та не дивлячись ні на що, поєднається межа, то — шість грошей, а про того, хто єднає, сповістити уряду, а війту і лавнику — по копі грошей. Арт. 15. Про проценти та податки, про роботи людей тяглих

Податок з доброго земельного наділу — 21 грош, з середнього — 12 грошей, з гіршого — 8 грошей, а з найгіршого (піскового або болотного) — 6 грошей; вівса з земельного наділу доброго та середнього — по дві бочки, а з гіршого — одна бочка, а якщо необхідно буде грошима за овес платити, то за кожну бочку — п'ять грошей, а за те, щоб відвезти бочку кожну — п'ять грошей, а з тих самих грунтів (з кожного наділу) сіна — один віз чи З гроші за сіно, а за перевезення — 2 гроші, а з гіршого грунту сіна і вівса не треба давати: з кожного наділу мають давати: гуску чи півтори гроші, дві курки або пенезей 16, двадцять яєць або пенезей 4, на неводи 2 гроші, на стацію грошей півтретини, а коли повинно стацію брати, то один раз на рік за ті пенязі мають давати з тридцяти наділів телицю одну, два барана, а з кожного наділу курку та по десять яєць, а пенязей вже того року на стацію не давати (Стації — грошовий збір на особу чи певну мету.) Арт. 16. Про огородників

Тяглі люди повинні працювати по два дні кожного тижня, а влітку відбути чотири толоки,

за це дати тиждень відпочинку на Різдво Христово, тиждень на М'ясниці, тиждень на Ве-

ликодень, а ті, що на роботу не з'являються, платити борг.

Арт. 20. Про фільварки, про жнива, про надання в остеп, про наділи

Про роботу війт повинен попередити підлеглих недільного дня, з чим і коли люди

(волость) мають з'явитися на роботу, війт кожному призначає роботи: котра людина не

вийде на роботу, то за перший день платить грош, а за другий день — барана, а коли і на

третій день ослухається чи за п'янкою не вийде, то за ослух бичем на лавці покарати, а

заборговані дні звеліти відпрацювати.

А якщо з якоїсь пригоди підлеглий не міг вийти на роботу, треба було через сусіда чи уряд сповістити, а уряд, взявши до уваги причину, не буде його карати, а заборговані дні відпрацювати у інші, але не відхилятись від праці. Арт. 22. Про двірні огороди

Ставити до роботи підлеглих, як сонце сходить, а йти з роботи, як сонце заходить. А відпочинку тим, хто біля скотини працює, перед обідом — година, опівдні — година, ввечері — година, а котрі біля землі працюють, то відпочинку по півгодини (але у ті ж

Ставити до роботи підлеглих, як сонце сходить, а йти з роботи, як сонце заходить. А відпочинку тим, хто біля скотини працює, перед обідом — година, опівдні — година, ввечері — година, а котрі біля землі працюють, то відпочинку по півгодини (але у ті ж часи), відпочинок у святкові дні. А хто вранці на роботу не вийде, так на другий день відпрацювати має стільки часу, скільки згаяв.

Арт. 36. Про ревізорів, мірників, про податки та місце розселення підлеглих Ревізори повинні бути людьми добрими, набожними, замо-жніми, а не бідними, добре справлятися у господарстві... Також ревізор має пильно стежити за тим, щоб ніхто з шлях­ти та підлеглих наших в пущах та на наших власних грунтах не своевольничав, а якщо це буде робитись, то сповістити урядника, в чийому уряді це станеться. Також ревізори мають стерпти за тим, щоб місце для розселення мірники підлеглим визначали у третьому середньому полі, а якщо мірник цього не зробить, то сам ревізор має це зробити, а уряд має право примусити підлеглих селитися на місцях визначених, за чим має іевізор спостерігати, також давати пораду у справах господарчих тим, хто цього потребує, а тих, хто ігнорує статутами та ::: впорядженнями нашими, ревізор повинен не приховувати, а довести до нашого відома, а вирок ми виголосимо.

Ревізори та мірники повинні слідкувати за тим, щоб кількість підлеглих при замках була ближче та спідручніше, але щоб після такої переміни не зменшувались наші землі. Ті ж ревізори та мірники через уряд, лавників та війтів про приховані землі або від когось забрані повинні дізнатись та господаря сповіщати, відповідно свого обов'язку та присяги. Арт. 38. Про прибутки уряду та про лежні

У всіх замках та дворах наших, де землі та наділи вже розмірені, даємо з нашої ласки господарської на уряд наш: плату з десятого наділу, крім вівса і сіна по третьому снопу; з гумен наших усякого збіжжя, десята риба, коли ставки спускати будуть, вино; а коли котрий підлеглий на роботу не вийде — один грош за день, а за другий день — барана, а від наділу пе-незей 14, а де на нас овес беруть, — від бочки по пенезю, від присяги — два гроші, при пересуді — з копи три гроші; куниця за дівкою чи вдовою, якщо у чужу волость заміж йдуть (ще 12 грошей), за нив наших третій грош, а за покривлення межі — 12 грошей.

Якщо уряд наш буде приховувати провини підлеглих, не буде доповідати про покривлення меж та до суду відсилати їх, то ревізор зобов'язаний запобігати цьому. Арт. 39. Про ліси, суміжні з сінами, та пущі, про боброві ділянки, про пасічників, про ліси розмірені

У деякі наші ліси, пущі та дуброви стародавня шляхта та підлеглі мають доступи і входи, про такі ліси та пущі всі наші урядові та їх намісники мають ревізорові сказати, пильно стежити за тим, хто з якої потреби зробив вхід, а потім все це вивідавши, нам сповістити, а ми, все зваживши, вислати комісарів маємо. А до тих пір, поки комісари наші прибудуть туди, уряд повинен підлеглим дати розпорядження, як використовувати ті грунти, щоб множились прибутки, а якщо сварка почнеться за менший чи більший наділ, то сварку цю по винен припинити урядовий з ревізором чи мірником, не чекаючи на висланих ко­місарів, аби не було заподіяно шкоди нашому грунту.

А ліси, тяжкі для обробки, на наділи розмірені, де можна людьми заселити, та в розпорядження давати на п'ять або шість років, робити це за згодою уряду, а ревізор, приїхавши, затвердить все, встановить, скільки платити: ті ліси, які під римна не годяться, обміривши, не ділити на наділи, а лише вказати довжину та ширину (зареєструвати все) та брати невеликі гроші з десяти моргів.

А де є сіножаті у пущах наших, то уряд чи лісничий мають сповістити ревізора, а ревізор, при потребі, запише їх до нашого двору, щоб між підлеглими за плату розділити, а підлеглі, йдучи косити їх, мають сповістити меншого.

А рушниці, собаки, рогатини — нічого, чим можна звіра вбити, не брати йому з собою. А якщо між пущами болота будуть, землі придатної менше трьох наділів, то людей не сели­ти, щоб не було злодійства та крадіжок мит.

підлеглому з наділом, чи з бджолами, чи пуста, платити згідно статуту: за пусту палку — 15 грошей, з бджолами — ЗО грошей, а хто платити не схоче, у того свою пасіку забрати. А у наших пущах, де підлеглі бобрів ловили, і тепер ловити мають, а там, де в річках та озерах бобри з'являються, то й там ловити їх; а за їх працю давати п'ятого бобра чи почере-в'я від кожного (бобра). А якщо підлеглі біля входів мають схованки, то лісник чи урядовий мають заборонити ховати там скотину та собак, також підлеглі у наші пущі (але близько)жуть ходити за дровами, за хмизом на загорожу, за деревом на будівництво, за ликом, але для своєї потреби, а не продавати, а якщо хочуть використати дерево для іншої потреби, то брати * тієї ділянки, на яку ревізор вкаже. А дітям малим, дівчатам не боронити усякого лісового овочу, ягід та хмелю у наших аввввк. А своїм підлеглим вільно полювати на вовка, росомаху, зайця, білку та інших малих звірів, віаіів усякжх. ипві продавати їх...

Арт. 40. Про виловлювання риби в озерах

Уряд та невідничий не мають права забороняти нашим підлеглим ловити рибу в озерах та річках кригою, вудкою, при-губицею, сбором та іншими малими сітками; а з місяців квіт­ня, травня, червня уряд та невідничий можуть заборонити ловити рибу в озерах тому, що вона розмножується, а щодо річок такої заборони немає.

Арт. 41. Про скарги децького на підлеглих та про кривди, пограбування йому заподіяні Убогий підлеглий (за голодних часів) засіявши ріллю на зиму, з якої буде годуватись, має сповістити урядові і війтові про причину своєї убогості зробивши це, з такого підлеглого податки не беруться аж до святого Яна, а якщо не зможе повернути все взяте до визначенного часу, то віддати усю його маєтність іншому без розпорядження урядового. А котра людина, не сповістивши урядника при війтові, втіче з наділу, його землю зі всією маєтністю, що залишиться, іншому віддати, а втікача уряд з війтом шукати повинні, якщо його знайдуть, а видати не схочуть, присягувати законом.

Якщо сам втікач буде знайдений, чи після того часу, що втік, повернеться, поселити його на пустому наділі. А якщо підлеглий, ображений урядовим чи війтом, вернеться назад, ревізор має довідатись про кривду та її причину, а вже потім дати дозвіл чи заборонити засівати та забудовувати наділ. Арт. 51. Про злодіїв та злочинців

Старости, державці щоб карали злодіїв та інших злочинців згідно статуту, не враховуючи те злодійство, що було скоєно колись, а маєтки злодіїв та злочинців ніхто інший, крім уря­ду, не має права забирати. Якщо є жінка і діти, землю залишити їм, а якщо немає, то іншу людину поселити.

А коли хтось помре, то з їхнього маєтку нічого не брати, а щоб місце не було порожнім, іншого поселити. Арт. 57.

Під суровою карою, щоб з пущ лісники дерева, що росте, нікому не давали на будівництво та для домашнього вжитку, тільки давати лежаче дерево, але не кому-небудь, тільки на­шим підлеглим, які на своїх наділах не мають лісу.

Практична робота № 8

Практична робота № 8

Тема: Виникнення козацтва та головні риси козацького права.

Договір поміж Цісарем Турецьким і Військом Запорозьким з народом руським відносно