Статутна грамота князя Мстислава Романовича (близько 1289 р.)

Статутна грамота володимиро-волинського князя характеризує повинності, які лягали на плечі феодально-залежного населення Південно-Західної Русі.

Мстислав же, трохи побувши в Бересті, і їхав до Кам'янця та до Бєльська, і раді були йому усі люди; утвердив податки і помістив гарнізони в Бєльську, Кам'янці, і поїхав до Берестя, і сказав боярам своїм: «Чи є ловчі (повинність на утримання ловчих, слуг, які відали князівською охотою) тут?» Вони ж відповіли йому: «Не було їх тут ніколи». Мстислав же сказав: «Я встановлюю на цих (землях) ловчі...» і повелів писцю своєму писати грамоту.Це я, князь Мстислав, син Королів, внук Романів, встановлюю ловчі (повинність) на Бересті, і на усі віки, за їх коромолу: із ста (адміністративна одиниця) по дві лукні меду, по дві вівці, по 50 льну, по 100 хлібів, 5 цебрів вівса, 5 цебрів жита, по 20 курей, по толку із усякого ста; а на міщан по 4 гривні кун. А хто моє слово порушить, стане зі мною перед богом.

"Рукописания" князя Володимира Васильковича (близько 1287р.)**

(Витяг )

Рукописання князя Володимира Васильковича свідчить про норми спадкового права у Володимиро-Волинському князівстві. В ньому говориться про передачу князем Володимиром права експлуатації феодально залежного населення і землі своєму братові і дружині.

Мстислав піде на подвір'я, Володимир же послав послів до нього єпископа свого, з Борком і з Оловянцем, говорячи: «Брате мій! На те я послав послів своїх, (бо) хочу з тобою договір заключити про землю, про міста і про княжну свою, і про сімох дітей (своїх), хочу грамоти писати». Мстислав же відповідає єпископу брата свого: «Господарю, брате мій. Я не хотів захоплювати твій спадок після смерті твоєї (твою землю). Цього на серці моєму не було, але говорив про це, в Ляхах коли там були ми з Телебугою, Алгуєм, з братом моїм Левом і сином моїм Юрієм. Ти ж, пане мій, брат мій, прислав до мене послів, говорячи: «Мстислав, даю тобі землю свою усю: міста, які мені належать». Мстислав же сказав єпископу брата свого: «Пане! Скажи брату, що господу любо і тобі, отже хочеш грамоти писати, (то пиши) на те господня воля і твоя». Єпископ, повернувшись від Мстислава, переказав слова брата; Володимир наказав писцю своєму Федорцю писати грамоти. Князя Володимира рукописання.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, молитвами Святої Богородиці і непорочної діви Марії і святих ангелів. Це я, князь Володимир, син Васильків, онук Романів даю землю свою всю і міста, які мені належать, брату своєму Мстиславу і князівське місто Володимир; другий примірник такої ж грамоти передаю брату своєму і хочу ще княгині своїй грамоту писати.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, молитвами Святої Богородиці і непорочної діви Марії і святих ангелів. Це я, князь Володимир, син Васильків, онук Романів, пишу грамоту: даю своїй княгині, із володінь моїх, місто Кобрин з людьми, і з даниною, яку при мені давали, таку хай і після смерті моєї платять княгині моїй. Даю їй село своє Городіл, з податками і даниною і людьми, які на мене працювали, після смерті моєї нехай працюють на княгиню мою... А Садово і Соміно даю княгині своїй і монастир свої Апостоли. А село Березо-вичи купив у Юрійовича і у Давида Федорка за 50 гривен кун, 5 ліктів скорлату і брилі дощаті, а те село віддав у власність монастиря свої Апостоли. А княгиня моя, після моєї смерті, якщо захоче стати черницею, то нехай стане, а якщо не захоче - (то нехай не стає) як їй любо, мені не встати і не бачити, що хто робить після смерті моєї.

Практична робота № 5

Тема: Система органів влади на українських землях у складі Литви, Польщі, та Речі Посполитої.

Хроніка Київського Михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 р.

Народ же цей [литовці] даниною звірів, медів, віників, лика та іншого руським князям служив. Коли ж він відчув, що його господарі [князі руські] розтрощені татарами, він змужнів... почав залишкам руським чинити насильство і остаточне спустошення; спустошені землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив. І поволі з часом всю [землю руську] перейняв від татар у своє володіння і став володіти широкими її просторами, і баскаків, тобто приказчиків, що збирали з неї данину для заволзького царя, прогнав...

Звістка літопису про захоплення литовськими феодалами українських земель (1362 р.)

В сие лето (1362) Олгерд победи трех царков татарских и з ордами их, си єсть, Котлубаха, Казчея, Дмитра; и оттоли от Подоля изгна власть татарскую. Сей Олгерд и инньїя руския державьі во свою власть приять, и Киев под Феодором князем взят и посади в нем Володьімера сьша своего; и нача над сими владети, им же отци его дань дояху.