3.6 Шипшина зморшкувата

(ШИПШИНА зморшкувата) - Rosa rugosa. Синоніми: троянда дика, шіпок лісової, шіпіца, шіпічнік, шіповний колір, шупшіна (укр. троянда, шупліна). Чагарник заввишки 1,5-2,0 м з сімейства рожевих (Rosaceae). Стебло товсте, густо вкрите короткими колючками. Кожен лист складається з п'яти-дев'яти довгих і щільних зморшкуватих, зверху блискучі, знизу сірувато-зеленого листя. Квітки великі, червоні або рожеві, зрідка білі.

Плоди помилкові, округлі або сплюснуті, великі, м'ясисті. Стінки їх їстівні. Всередині плодів знаходяться тверді волосисті плодики (сім'янки), а між ними-численні волоски. Цвіте в травні - червні, плоди дозрівають у серпні-вересні.

Вельми зимостійка рослина (навіть у найсуворіші зими він не вимерзає). Майже не уражується хворобами і шкідниками сільськогосподарських рослин. Нащадків дає мало. Це самий великоплідний вид шипшини, що містить у великій кількості вітамін С (від 0,7 до 2,4%). При посадці сіянцями, за спостереженнями І. В. Мічуріна, на другому році життя цвіте 5% рослин, на третьому-50, на четвертому році - 80%.

Застосування. Плоди шипшини широко застосовуються в медицині та вітамінної промисловості. З них готують вітамінні препарати у вигляді пігулок, пігулок, екстрактів, а також настої і порошки, які входять до складу полівітамінних і вітамінних чаїв, вітамінної суміші, пюре, киселів і т. п. Широко застосовується шипшина в народній медицині. Його використовують при лікуванні нирок, печінки, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хвороб, запалення печінки, кишечника, жовчного міхура, сечового міхура, виразки шлунка, дванадцятипалої кишки і т.п.Особливо гарні результати бувають при лікуванні відваром з двох столових ложок дрібно стовчених плодів на дві склянки окропу (кип'ятити 10 хв під закритою кришкою). Настояти і приймати по склянці двічі на день. Агротехніка обробітку розроблена недостатньо.

Розмноження. Шипшина розмножують як насінням, так і вегетативним способом - живцюванням стебловими й кореневими живцями, кореневими нащадками і відводками. Догляд за плантаціями. Ранньою весною на багаторічних плантаціях вирізують старі гілки. Незабаром після цього одночасно з першою культивацією вносять добрива. Надалі в міру потреби проводять розпушування на глибину 10-12 см. Восени після збору плодів слід переорати междурядия та перекопати рядки на глибину 15-18 см \ одночасно вносять органічні і мінеральні добрива. Збирання врожаю. Збирають зрілі оранжево-червоні або буро-червоні плоди з другої половини серпня до настання заморозків. Навіть у злегка порушених морозом плодах значно знижується вміст вітаміну С.

3.7 Шипшина травнева

 (Ш. корична) — R. majalis Herrm. (R. cinnamomea L.) (лат. majalis, е — травневий < cinnamomeus — через брунатний колір гілок, схожих на корицю); рос. назва: шиповник майский (Ш. коричный); нар. назви: дербивузка, рожа маєва, свербивус, свербигузка, терпигузка, шипшинник. Це кущ до 2 м завв. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричневато-червоні, вкриті, як правило, парними, серпоподібно-зігнутими, рідше — майже прямими шипами з домішками щетиноподібних колючок. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарноперисті, з парними прилистками, які частково зрослися з черешком; листочки (їх 5–7) видовжено-яйцеподібні або овальні, до основи клиноподібно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, із внутрішнього боку вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів і туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосні пагони — широкі, знизу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5–5 см у діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше — в малоквіткових (в основному по 2–3) щиткоподібних суцвіттях; чашолистки (їх 5) довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2–3 коротенькими ниткоподібними додатками, знизу всіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю — з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками або майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; мають по 5 пелюсток від блідо-червоного до червоного кольору. Плоди складаються з м’ясистого, при дозріванні соковитого квітколожа (гіпантію), що розрослося, і численних плодиків — горішків, які містяться в його порожнині. Плоди кулясті або овальні, гладенькі, голі, до 3 см завд., червоного або пурпурово-червоного кольору; всередині гус­то вкриті довгими, дуже шорсткими щетинис­тими волосками; горішки дрібні, довгасті, зі слабко вираженими гранями, світло-жовтого кольору. Цвіте Ш.т. у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Росте в лісах, у чагарниках, особливо біля річок, рідше — на луках, майже по всій території України, за винятком південних степових районів і АР Крим. Культивується.

Офіцинальною сировиною є зібрані в стадії повної стиглості й висушені плоди Ш. — Fructus Rosae. У їх складі виявлено вітаміни: аскорбінова кислота (вітамін С) — до 14% на суху речовину, вітаміни В₁, В₂, В₃, РР, К; каротиноїди: α- і β-каротини, лікопін, фітофлуїн, полі-цис-лікопіни А, В і С, криптоксантин, рубіксантин, тараксантин; катехіни: (–)-епігалокатехін, (–)-галокатехін, (–)-епігалокатехінгалат, (–)-епікатехінгалат; вуглеводи: глюкоза, фруктоза, ксилоза, пектинові речовини; флавоноїди: кверцетин, ізокверцитрин, тилірозид, кемпферол; лейкоантоціанідини: лейкопеонідин; антоціани: у гідролізаті ціанідин; дубильні речовини — до 5%; органічні кислоти: лимонна, яблучна; жирна олія (у насінні), в її складі: α- і δ-токофероли, каротиноїди, лінолева, ліноленова, пальмітинова, міристинова, стеаринова кислоти; макро- і мікроелементи: К, Са, Mg, Fe, Mn, Cu, Р, Zn, J. У листі Ш. є вуглеводи: полісахариди; каротиноїди; вітамін С; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: галова, гентизинова, кавова, протокатехова, n-гідроксикорична, n-гідроксифенілоцтова, n-кумарова, бузкова, ванілінова, ферулова, саліцилова, елагова; флавоноїди, дубильні речовини. У коренях Ш. містяться дубильні речовини, у гілках — флавоноїди. Плоди Ш. чинять протицинго­тну, антисклеротичну, протизапальну, жовчогінну дію, активізують ферментні системи та окисно-відновні процеси в організмі, позитивно впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, підвищують діурез. Їх використовують для профілактики та лікування при гіпо- й авітамінозах С і Р, при атеросклерозі, нефриті, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечнику, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтами, гіпертиреозі й недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Хороший терапевтичний ефект виявляють при пневмонії, бронхоектазах, бронхіальній астмі, захворюваннях очей. Плоди входять до складу віта­мінних зборів, сиропу з плодів Ш. Холосас (водного екстракту плодів Ш.), який призначають при холециститі та гепатиті. З насіння Ш. виготовляють олію, яку використовують зовнішньо для загоєння ран, при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, у стоматологічній практиці та у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті. Каротолін — масляний екстракт каротиноїдів із м’якоті плодів, який використовують аналогічно. Протипоказанням для використання плодів Ш. є жовчнокам’яна хвороба і підвищена чутливість до Ш. Їстівні у свіжому, сухому й переробленому вигляді. Медоносна, перганосна і декоративна рослина.