Запитання для самоперевірки

1.Назвіть склад пластичних мастил.

2.Чим відрізняються пластичні мастила від олив?

3.Назвіть переваги і недоліки пластичних мастил.

4.Як класифікуються пластичні мастила за призначенням?

5.Назвіть вимоги, які ставляться до мастил.

6.Що таке межа міцності і ефективна в’язкість мастил? Як їх визначити і що вони характеризують?

7.Як визначаються механічна, колоїдна, термічна і хімічна стабільності пластичних мастил і що вони характеризують?

8.Що характеризує температура краплепадіння і як вона визначається?

9.Що таке число пенетрації і що воно характеризує?

10.Як оцінюються однорідність і водостійкість мастила?

11.Як проводиться індексне позначення пластичних мастил?

12.Склад, властивості, використання солідолів.

13.Склад, властивості, використання літолів.

14.Склад, властивості низькоплавких (вуглеводневих) мастил. Для яких вузлів вони використовуються?

4.11 Експлуатаційні властивості і застосування спеціальних рідин

4.11.1 Охолоджуючі рідини

Для забезпечення нормального теплового режиму працюючого двигуна внутрішнього згоряння від його деталей необхідно постійно відводити теплоту. В якості охолоджуючих рідин для двигунів широко використовують воду і низькозамерзаючі суміші (антифризи).

Вода має переваги перед рештою охолоджуючих рідин за такими показниками: висока теплоємність та теплопроводність, мала в’язкість; доступність і достатня сировинна база; безпечність для людини і в пожежному відношенні. Однак її властивості і суттєві експлуатаційні недоліки, основними з яких є висока температура застигання, низька температура кипіння і наявність водорозчинних солей. Із-за високої температури застигання ускладнюється її використання зимою, так як при замерзанні вона збільшується в об’ємі на 10%. Це може призвести до розриву головок блоку циліндрів і радіаторів. У воді розчинні солі, які володіють здатністтю при нагріванні води випадати в осад і утворювати на поверхнях системи охолодження накипи – тверді відкладення з низькою теплопровідністю.

Накип представляє собою суміш різних сполук кальцію і магнію. Твердість води визначається вмістом у ній іонів кальцію і магнію. Розрізняють тимчасову, постійну і загальну твердість води. Тимчасова (карбонатна) твердість обумовлена вмістом у воді розчинених бікарбонатів кальцію Са(НСО₃)₂ і магнію Мg(НСО₃)₂; при нагріванні до температури 80...85⁰С ці солі розкладаються, тому карбонатну твердість називають тимчасовою. Некарбонатна (постійна) твердість води обумовлена вмістом хлоридів і сульфатів кальцію (CaCl₂; CaSO₄) і магнію (МgCl₂; МgSO₄). Ці солі не випадають при кип’ятінні води в осад. Загальна твердість води характеризується сумарним вмістом у ній іонів кальцію і магнію, які входять до складу усіх солей (хлоридів, бікарбонатів, сульфатів).

Тверду воду необхідно пом’якшити з метою вилучення катіонів кальцію і магнію, яку можна здійснити термічними і хімічними методами. Необхідно ознайомитися із способами визначення твердості води і методами її пом’якшування та вилучення накипу з системи охолодження двигуна.

В якості всесезонних охолоджуючих рідин доцільно використовувати низькозамерзаючі рідини-антифризи. Вони представляють собою суміші етиленгліколю з водою в різних співвідношеннях в залежності від необхідної температури замерзання. Вітчизняна промисловість випускає антифризи двох груп: прості і комплексні. До простих антифризів відносятся марки: 40; 65; концентрат антифризу; до комплексних антифризів – Тосол А-40, Тосол А-65; Тосол А (концентрат). Цифри в маркуванні антифризів означають температуру замерзання (не вище). Комплексні антифризи відрізняються від звичайних кращими протикорозійними, антипінними, антиокислювальними властивостями за рахунок добавлення до них 2...3% композиції присадок.