5.2. Механізми міжгрупового спілкування. Сприйняття та розуміння у процесі спілкування

Всі засоби спілкування діляться на дві групи: вербальні (словесні засоби, - 35%) та невербальні, - 65%). Через словесний канал передається чисто інформація, а через невербальний ми передаємо (сприймаємо) стосунки із партнером. Варто пам’ятати, що люди легко пристосовують свою вербальну поведінку до змінних середовища і обставин, а язик їх тіла є набагато менш пластичним.

Межа уяви, ідеї.	Активний язиковий фільтр	Язиковий бар’єр слов-никового запасу спів- розмовників	Фільтр уяви і поба-жань	Об’єм запам’ято-вування.
Заду-мано 100%	Набуло словесної форми	Висловлено 80%, почуто 70%	Зрозумі-ли 60%	Запам’ятали і залишилось у пам’яті 24%

Для ділового спілкування головним у вербальних засобах спілкування є вміння слухати і говорити.

Якщо думки неорганізовані, сумбурні та неоднозначні, речення довгі, складні, кожна наступна інформація “глушить” попередню, співрозмовник не звертає уваги на зміст висловлювань і продовжуємо говорити, якщо навіть його не слухають, то це є приклад поганого монологу.

Щоб бути зрозумілим та розуміти співрозмовника, варто пам’ятати, що будь - яка людина, формуючи з Вами стосунки, входить у безпосередній чи опосередкований контакт і здійснює над Вами дію. Тому, перш ніж почати аналізувати її слова і вчинки, спробуйте розібратися у своїх почуттях до цієї людини. Дайте відповідь на запитання: “ Що вона робить зі мною? Бажає зі мною домовитись та збільшити рівень нашого взаєморозуміння, чи її ціль – збільшити конфронтацію?”.

Якщо протягом спілкування у Вас наростає почуття симпатії до партнера, то він створює. Якщо ні, то він руйнує. Довіряйте своїм почуттям - вони Вас не підведуть. Просто, у даний момент Ви не знаєте, як правильно ідентифікувати його дії.

Рис. 5.3. Структура змісту повідомлення (теорія “4 вуха”)

Для розуміння взаємодії інформацію, що поступає до Вас можна групувати у два пласти:

• інформація про свої почуття до співрозмовника;

• інформація про зміст його повідомлення.

Чим більша розбіжність між словами і діями - тим нижча культура Вашого партнера, тим менше можна сподіватися на серйозність його намірів.

Якщо обставини примушують Вас контактувати із людьми, які Вам не дуже приємні, то спробуйте раніше нейтралізувати їх негативний вплив на Вас, і вже потім досягти взаєморозуміння із обговорюваних питань.

У структурі міжособистого спілкування розділяють п’ять етапів:

1. Встановлення контакту - мотивувати співрозмовника до спілкування і створити максимальне поле можливостей для подальшого результативного обговорення і прийняття рішень.

2. Орієнтація в ситуації – визначити стратегію і тактику ділового спілкування, розвинути інтерес до нього і залучити співрозмовника в коло спільних інтересів.

3. Обговорення питання, проблеми – залучити співрозмовника в активне обговорення питання. Важливо проявити самооцінку партнера, для того щоб в подальшому підняти чи опустити її до бажаного Вам рівня. (Батьки-діти; дорослі-дорослі… Необхідно відчути і досягти негласного розподілу ролей у розмові).

4. Прийняття рішення. Передбачає зближення або віддалення позиція партнерів. Переконувати аргументами, навіть дуже суттєвими, не варто. У співрозмовника спрацьовують механізми психологічного захисту.

5. Вихід із контакту - привітливість, щирі побажання щодо наявності майбутніх контактів.

Механізми сприйняття та розуміння

Механізмами сприйняття та розуміння в міжособистісному спілкуванні є:

• ідентифікація;

• емпатія;

• рефлексія

Ідентифікація – поставити себе на місце ділового партнера і проаналізувати, як я діяв би в даній ситуації.

Емпатія –розуміння партнера на рівні почуттів, його прагнень. Намагання емоційно відгукнутися на проблеми іншої людини, вміння ввійти у її внутрішній світ і зрозуміти, чи правильним є розуміння її.

Рефлексія – процес опосередкованого розуміння партнера партнером, усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Тобто, це своєрідний подвійний процес дзеркального відображення партнера партнером.

Бар’єри міжособистісних комунікацій

Сприйняття людей, яких ми бачимо вперше, раніше незнайомих здійснюється згідно механізмів міжгрупового спілкування.

Психологічним механізмом міжгрупового спілкування є процес соціальної стереотипізації, тобто образ іншої людини будується на базі тих чи інших типових схем ( етнічні, національні, та інші).

Образ партнера, який складається від першого враження при знайомстві - це регулятор подальшої поведінки. Він необхідний для того, щоб вірно та ефективно у даній ситуації змоделювати спілкування. Наше спілкування моделюється суттєво різним чином у залежності від того, з ким ми спілкуємось.

Розрізняють наступні бар’єри у між особових комунікаціях:

1. сприйняття – люди реагують не на те, що в дійсності відбувається, а на те, як сприймається ними те, що відбувається.

1.1.Помилка першого сприйняття

При першому знайомстві, або готуючись до нього, ми «відносимо» співрозмовника до певної групи, які чітко зафіксовані і розмежовані у кожного індивіда залежно від розуміння ситуації, справи. Саме дані характеристики сприймаються достатньо чітко, а всі решту рис партнера ми добудовуємо за певними, лише для нас сприйнятливими схемами. Саме тут ми здійснюємо помилки, які обумовлені дією певних факторів: переваги, соціальна нерівність, привабливість, відношення до мене.

1.2. Помилка “нерівності”

Перевага партнера фіксується по якомусь одному фактору, а переоцінка (недооцінка) відбувається за багатьма іншими параметрами. Наприклад переваги людини, в соціальному або інтелектуальному статусі. Вони формуються за такими джерелами інформації як одяг, (атрибутика нагород, звань, окуляри, зачіска, дорогоцінності, автомобіль, оформлення офісу); манера поведінки людини (сидить, ходить, розмовляє, дивиться).

Для того щоб відчути фактор переваги, нам необхідно, насамперед, цю перевагу зафіксувати і зрозуміти. Розуміння свого місця у соціальній групі, в тій чи іншій ієрархії, а також статусу і становища інших людей досить часто визначають спілкування і взаємодію.

1.3. Помилка “фактор привабливості”.

При сприйнятті людини під впливом одного позитивноо фактору ми окремы якості співрозмовника переоцінюємо або недооцінюємо. Помилка полягає в тім, що якщо людина нам подобається (наприклад, зовнішністю), то одночасно ми схильні вважати її більш розумною, хорошою, цікавою і т. д. Таким чином ми переоцінюємо ряд її особистих характеристик.

Знаком привабливості є також зусилля людини виглядати соціально – одоброваною, бути орієнтованою на успіх.

1.4. Помилка “відношення до мене”.

Люди, у яких думка щодо певної справи співпадає із моєю, приятелюють зі мною, оцінюються вище тих, які відносяться до мене погано. Важливо, щоб у всьому була згода. Тоді автоматично включається схема сприйняття за фактором “відношення до мене”, і розбіжності зі сторони привабливого партнера будуть просто не помічатися.

2) семантика – використання при передачі інформації слів і значень, які містять багатозначність тлумачень, термінів, дій;

3) обмін невербальною інформацією – всі символи, крім слів. Наприклад: “Добре… Я… даю Вам доручення”. Пауза свідчить, що керівник або не знає що робити зараз, або не бажає розмовляти, зайнятий більш важливими справами...

4) погане слухання. Мало чути сам факт, зміст повідомлення. Треба відчувати почуття, стан співрозмовника. Цим ви розширюєте свої можливості зрозуміти ситуацію і сприяєте розумінню важливості Вашого відношення до того, що в дійсності співрозмовник хоче передати Вам.