Тема 2. Економічні ідеї в період козаччини

Меркантилістичні елементи притаманні економічній політиці Богдана Хмельницького (ХVI ст.).

В економічній політиці Богдана Хмельницького притаманні такі приорітети, які спрямовані на розвиток вітчизняної промисловості, в тому числі мануфактурної, обробної. Вживалися також заходи для охорони міських ремесел і цехової їх організації. Не меньша увага приділялася розвитку внутрішньої торгівлі. Видавалися укази й універсали про охорону купецьких прав. Зміцнювалися також економічні зв’язки з іншими країнами. З метою залучення в Україну іноземних купців Богдан Хмельницький звільнив їх від оплати ввізних і вивізних мит, надавав інші різні пільги. Великого значення в своїй економічній політиці Хмельницький надавав укладанню довгострокових торгівельних угод. Меркантилістичні елементи притаманні економічній політиці Богдана Хмельницького:

1) активне втручання державної влади в економічне життя країни;

2) заохочення вивозу товарів і обмеження водночас вивозу коштовностей;

3) встановлення захисних мит;

4) пільги місцевим підприємцям і купцям.

Царизм здійснював обмеження самоврядування Лівобережжя України, що було прямим наслідком посилення феодально-кріпосницького й національного гніту в усій країні. Російський уряд запровадив в Україні режим терору й військової окупації та політику найактивнішого втручання в усі ділянки українського життя. Українська держава, за час царату, впала під наступом краще мілітарно й економічно зорганізованої Московщини. Але все те, що український нарід створив за недовгий час самостійного життя, не пропало, а залишилось у спадщину дальшим поколінням. Свідомість національної окремішності, прив’язання до рідної землі, цінування волі та індивідуального розвитку, пошана до громадського авторитету, лицарськість, глибока культурність, - це надбання, з якими українське громадянство ввійшло в XIX сторіччя.

Суспільно-економічні погляди Ф. Прокоповича (1681-1736). Дбаючи про всебічне зміцнення феодального ладу, Ф. Прокопович разом із цим був прихильником певного пом’якшення соціальних суперечностей. При цьому головний засіб зглажування соціальних антагонізмів і зростання «загального добробуту» він вбачав у розвитку господарства, поширенні досягнень науки, створенні сучасної промисловості, шляхів сполучення, розвитку освіти.

Найважливішим обо’язком уряду, на думку Ф. Прокоповича, мала бути турбота про мир із сусідами, розвиток економіки й культури країни, про її майбутнє.

Меркантилістичні погляди Ф. Прокоповича заключалися у прихильності до активного господарського й торгового балансу. Він вважав, щоб досягти такого балансу можна лише шляхом безперервного розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, засобів і шляхів сполучення, тощо а також удосконаленням системи державних органів управління. Він підтримував реформи Петра 1, вважав їх необхідними для поліпшення господарювання. Ф. Прокопович відстоював також необхідність розвитку економічних зв’язків, торгівлі з іншими країнами, однак лише в тому разі, якщо вони відповідали інтересам власної країни.

Таким чином, на його думку, розвинута економіка - це найкраща запорука «загального добробуту», а головне - припинення невдоволення й протесту пригноблених, закріпачених низів.

Козацькі старшини Григорій Гребянк і Самійло Величко. У першій половині XVIII ст. в міру поширення феодальних відносин на Лівобережжі і в країні загалом, спотерігається тенденція у поглядах козацьких старшин і шляхетства до прихильного ставлення, щодо відновлення й поширення кріпосного права. Одним із основних засобів досягнення цієї мети вони вважали офіційне зрівняння урядом того часної еліти в правах із російським дворянством.

Мета основного твору козацького старшини Григорія Гребянки - довести право козацької старшини на дворянські права, на повне зрівняння з «благородним» російським дворянством. Для вирішення поставленої мети Гребянк займався генеологією козацьких верхів із давнього часу, він запевняв, що козацькі старшини походять з аристократичного стародавнього роду.

Другим ідеологом козацьких верхів був Самійло Величко. Економічні погляди С. Величко були близькими до поглядів Григорія Гребянки. Так само негативно він ставився до антифеодальної боротьби народних мас, вимагав негайного зрівняння козацької старшини і шляхетства в правах з російським дворянством, посилаючись при цьому на «історичне право».