6. Проблеми у будівництві.

Виділяють кілька груп причин відмови системи “ОСНОВА – ФУНДАМЕНТ – СПОРУДА”.

1. Помилки при інженерно-геологічних дослідженнях:

- недостатній обсяг робіт;

- помилкова оцінка властивостей ґрунту основи;

- відсутність чи помилковість прогнозу про можливі зміни властивостей ґрунтів основи під впливом гідрогеологічних або техногенних факторів;

- неврахування історії формування інженерно-геологічних умов ділянки будівництва.

Хоч помилки цієї групи досить поширені, але вони важко піддаються врахуванню у зв’язку з тим, що проявляються в період як будівництва, так і експлуатації. Ці помилки можуть бути виявлені лише у випадку відмови того чи іншого виду.

2. Помилки при проектуванні фундаментів та основ:

- неврахування зміни властивостей ґрунту основи й навантажень у межах будинку чи споруди;

- помилковий вибір розрахункової схеми та неправильне трактування вимог нормативних документів;

- неврахування швидкості завантаження фундаментів на слабких ґрунтах;

- неврахування впливу на деформації будинків завантаження сусідніх із ними ділянок;

- відсутність конструктивних заходів для надземної частини будинків;

- помилкове інтерпретування результатів випробувань паль і фундаментів, які виготовляються без виймання ґрунту;

- використання для просадочних ґрунтів фундаментів на природній основі без попереднього поліпшення властивостей ґрунту та прийняття конструктивних і водозахисних заходів або неправильне застосування методів часткового усунення просадочних властивостей, неправильне проектування водонесучих мереж, які надалі стають систематичними джерелами замочування тощо.

3. Відмови системи, пов’язані із зміною характеристик ґрунту основи й фундаментів, унаслідок будівельних робіт:

- неправильне виконання збезводнювання ґрунту шляхом відкритого водо-відливу в дрібнодисперсних ґрунтах, порушення властивостей ґрунту через пересування механізмів, вибухові роботи;

- порушення правил виконання палебійних робіт та штучних основ;

- порушення правил виконання основ і фундаментів узимку, наслідком чого є промерзання ґрунту основи та його випинання;

- замокання ґрунтів основи у відкритих котлованах;

- неправильне виконання робіт із улаштування зворотного засипання навколо фундаментів і відсутність вимощень;

- неправильна “консервація” будівництва тощо.

Ця група найбільш чисельна (більше ніж 40% відмов). Звичайно, що в більшості випадків вони можуть бути усунені при дотриманні відповідних технічних умов та правил виконання робіт.

4. Відмови системи під час експлуатації:

- неправильна експлуатація (однобічне навантаження фундаментів, витоки виробничих та побутових вод, некваліфіковане проведення робіт поряд з об’єктами й ін.);

- непередбачені проектом випадки збільшення навантаження (іноді дина-мічних) на фундаменти у зв’язку з переобладнанням чи надбудовою споруд і будинків тощо.

7. Висновки.

В століття технічного прогресу існує завдання максимальної економічності коштів за допомогою механізації, індустріалізації, і автоматизації як при будівництв так і при проектуванні. Ось, наприклад, закріплення ґрунтів хімічними засобами відоме з кінця ХІХ сторіччя , і до цих пір було розроблено багато різних рецептур, кожна з яких має свою галузь використання, обмежену величиною коефіцієнта фільтрації, хімічним складом ґрунтів, особливостями реагентів, котрими закріпляють ґрунт, і багатьма іншими чинниками. З часом ці методи показують свою ефективність або непридатність у певних ґрунтових умовах.

Досить поширена термічна обробка лесових ґрунтів, що веде до створення міцної основи, властивості якої подібні до властивостей звичайної цегли.

Нарешті, закріплення слабкого водонасиченого ґрунту можливе за рахунок збезводнювання його за допомогою вертикальних дрен, водозниження, а також електрохімічного впливу. Останній також сприяє закріпленню грунту.

Перелічені прийоми не завжди можна застосовувати. Їх виконують згідно з ретельним обґрунтуванням та техніко-економічним аналізом. Необхідно також мати на увазі, що нагнітання деяких хімічних речовин у геологічне середовище може значно погіршити його екологічний стан.

Із метою підвищення ефективності спорудження фундаментів будівель розв’язують такі завдання, як підвищення якості інженерно-геологічних розвідувань на будівельних майданчиках і точності оцінювання фізико-механічних характеристик ґрунтів основ; удосконалення методів розрахунку й проектуван-ня основ та фундаментів; розроблення і впровадження прогресивних конструкцій фундаментів; розширення галузі застосування нових, сучасних методів штучного поліпшення властивостей ґрунтів основ; удосконалення методів ула-штування фундаментів у різних інженерно-геологічних умовах; широке впро-вадження сучасної будівельної техніки, індустріалізації й механізації робіт, зв’язаних з улаштуванням фундаментів і основ.