Cтрах і тривожність

Страх - це специфічне гостре емоційний стан, особлива чуттєва реакція, що виявляється в небезпечній ситуації. Страх викликається завжди конкретною і близькою, вже приходу небезпекою.

Страх - афективний (емоційно загострене) відображення у свідомості конкретної загрози для життя і благополуччя людини. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, що відбивається на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділення шлункового соку.

Нелегко знайти людину, яка б ніколи не відчував почуття страху. Занепокоєння, тривога, страх - такі ж емоційні невід'ємні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Але при надмірній податливості до страхів, залежно від них змінюється поведінка людини аж до «емоційного паралічу». Стійкі страхи - це страхи, з якими не може впоратися ні дитина, ні дорослий, які призводять до появи небажаних рис характеру. Дитячі страхи, якщо до них правильно ставитися, розуміти причини їх появи найчастіше зникають безслідно. Якщо ж вони болісно загострені або зберігаються тривалий час, то це є ознакою неблагополуччя, говорить про фізичну і нервової ослаблення дитини, неправильну поведінку батьків, конфліктних відносин в сім'ї. Для того, щоб впливати на дитину, допомогти позбутися йому від страхів, вихователям необхідно також знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає і розвивається, чого найбільше бояться діти і чому.

Відомий фізіолог І.П. Павлов вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-оборонної реакцією з легким гальмуванням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними змінами нервової вищої діяльності, відбивається на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділення шлункового соку. У найзагальнішому вигляді емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу.

Існує дві загрози, що мають універсальний і одночасно фатальний у своєму кінець характер. Це смерть і крах життєвих цінностей, що протистоять таких понять, як життя, здоров'я, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але і крім крайніх виразів страх завжди має на увазі переживання будь-якої реальної і уявної небезпеки

Набагато більше поширені навіяні дитячі страхи. Їх джерело - дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вихователі дитячих установ), які мимоволі заражають дитини страхом, тим, що зайво наполегливо, підкреслено емоційно вказують на наявність небезпеки.

У результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз типу: «Не ходи - впадеш», «Не бери - обпечешся», «Не гладь - вкусить». Дитині поки ще не ясно, чим йому все це загрожує, але він вже розпізнає сигнал тривоги, і природно, у нього виникає реакція страху. Страх закріпився і поширився на вихідні ситуації.

До числа навіяних можна віднести також і страхи, які виникають у зайве тривожних батьків. Розмови при дитині про смерть, хворобах, пожежах, вбивствах відбиваються на його психіці, калічать її. Все це дає підставу говорити про рефлекторному характер страху, навіть, якщо дитина лякається (здригається) при раптовому стукоті або шумі, тому що останній колись супроводжувався украй неприємним переживанням. Подібне поєднання закарбувалось у пам'яті у вигляді певного емоційного сліду і тепер мимоволі асоціюється з будь-яким раптовим звуковим впливом.

Від переживання страху слід відрізняти стан тривоги. На відміну від страху тривога - це переживання віддаленій і неясною небезпеки. Саме невизначеність не стільки самого джерела тривоги, скільки того, як цього переживання можна уникнути або як усунути викликає його джерело, характеризує відчуття тривожності.

У страху, і в тривозі є спільний емоційний компонент у вигляді почуття хвилювання і занепокоєння, тобто в обох поняттях відображено сприйняття загрози або відсутність почуття безпеки.

Страх - ефективне (емоційно загострене) відображення у свідомості людини конкретної загрози для його життя і благополуччя; тривога - емоційно загострене відчуття майбутньої загрози. Тривога на відміну від страху не завжди негативно сприймається почуття, тому що вона можлива і у вигляді радісного хвилювання, хвилюючого очікування. Емоційно неблагополучний дитина залежно від психічної структури особистості, життєвого досвіду, взаємин з вихователями і однолітками може відчувати як тривогу, так і страх. Об'єднуючим початком для страху і тривоги відчуття неспокою. Воно проявляється в тому, що дитина втрачається, коли його запитують, не знаходить потрібних слів для відповіді на питання, говорить тремтячим голосом і часто замовкає зовсім.

Всередині все холоне, тіло «наливається свинцем», долоні стають вологими. Він може робити багато зайвих рухів, або навпаки, стає нерухомим.

Страх можна розглядати і як своєрідний захисний механізм внутрішнього "Я" особистості. У комунікативному аспекті дослідження проблеми страху доцільно виділити його дезоpганізующую функцію. Вона виявляється насамперед на рівні руйнування комунікативних відносин і комунікативних умінь суб'єкта спілкування. Страх - явище динамічне.

У свою чергу, страх можна розглядати як вираження тривоги в конкретній, об'єктивізованій формі, якщо почуття не пропорційні небезпеки, і тривога приймає затяжний перебіг. Якщо дитина починає боятися самого факту виникнення страху, то тут у наявності високий, нерідко позамежний рівень тривоги, оскільки він боїться, а точніше побоюється всього того, що може навіть побічно загрожувати його життю й благополуччю.

Тривожність розрізняють як емоційний стан і як стійку рису, індивідуальну психологічну особливість, яка виявляється у схильності до частих інтенсивним переживань стану тривоги.