50. Сталий економічний розвиток

У науковій літературі єдиної відповіді на це питання немає. Одним із перших, введених у науковий обіг, було визначення сутності сталого розвитку у доповіді комісії ООН: Сталий економічний розвиток у цьому документі розглядався як такий, що задовольняє потреби сучасного покоління і не ставить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Таким чином, на рівні світової спільноти було визнано той факт, що забезпечення економічного зростання, отже й економічного розвитку, напряму пов’язане із розв’язанням, як економічних, соціальних, так й екологічних та культурологічних проблем суспільства та кожної окремої людини оскільки «сталого розвитку можна досягти лише за умови узгодження діяльності людини із законами живої природи».

У зв’язку із сказаним вище, можна також зауважити, що в науковій літературі сьогодні можна зустріти й поняття сталий екологічний розвиток, що конкретизує та поглиблює можливості аналізу форм і механізмів взаємовпливу економіки, економічної діяльності людини, суспільства, природної сфери щодо визначення критеріїв і принципів, на основі яких повинно у подальшому існувати людство.

Характеристика сутності, змісту, ключових ознак поняття та явища сталого економічного розвитку дозволяє зробити висновок: на теоретичному рівні, у науковому середовищі сутність прямої взаємозалежності між можливостями подальшого існування світового суспільства, його розвитку та якістю економічного розвитку узгодженою із можливостями збереження умов самовідтворення у повному обсязі довколишнього природного світу усвідомлюється із достатньою повнотою. Водночас, практика економічної діяльності приватного бізнесу, економічна політика держав свідчать про відсутність такого усвідомлення, прагнення й надалі забезпечувати економічне зростання та розвиток на старих концептуальних засадах, помилково вважаючи можливості планетарної екологічної системи, її ресурсної бази безмежними.

51. Циклічний характер економічного розвитку

Теорія економічних циклів є важливим інструментом при поясненні господарських процесів і прийнятті практичних рішень для їх ефективного розвитку, особливо для вирішення соціально-економічних проблем, які накопичуються в період кризових ситуацій. Щодо чинників, які гальмують економічний розвиток та періодичність, з якою відбувається це гальмування та походження і природа періодичності гальмування залишається поки що не розв’язаною. Є загально прийнята думка, і це підтверджується статистичними даними, що економіка розвивається шляхом періодичних піднесень і спадів, тобто циклічно. Якщо розглядати динаміку розвитку економічної системи у довгостроковому періоді, то закономірним є її висхідний характер. Тобто відтворення суспільного виробництва відбувається на розширеній основі, зростають масштаби суспільного виробництва, вдосконалюється його структура, підвищується життєвий рівень населення, що знаходить відображення у відповідних економічних показниках.

Проте на економічний розвиток в умовах панування приватної власності впливають багато чинників об’єктивного і субєктивного характеру, які не тільки сприяють розвитку, а й гальмують його. Економічні явища знаходяться в постійному розвитку, який супроводжується зовнішніми в внутрішніми протиріччями, які спрямовують їх розвиток по шляху прогресу або регресу. Вирішення протиріч знову приводить явище в стан рівноваги. Циклічність – це періодичне відхилення від стану рівноваги, викликане певним збуренням. Чергування рівноважних і нерівноважних процесів у розвитку явища формує цикл розвитку. Стабільність економічного розвитку забезпечується шляхом встановлення і підтримання економічної рівноваги, тобто такого стану економіки, при якому досягається стійке врівноваження і збалансування взаємопов’язаних між собою структурних ланок економіки, головними з яких є виробництво і споживання та попит і пропозиція товарів і послуг.

Криза. Ця фаза характеризується падінням виробництва, різким скороченням ділової активності, падінням цін, затоварюванням, скороченням інвестицій і зайнятості, зниженням доходів підприємців і заробітної плати найманих робітників. Депресія. Це період пристосування економічних агентів до нових умов господарювання, коли у суспільстві панує невпевненість і неузгодженість в діях. Пожвавлення характеризується відновленням ділової активності, ростом інвестицій і зайнятості. Пожвавлення охоплює насамперед галузі, які виробляють засоби виробництва. Піднесення характеризується зростанням всіх економічних показників: розширюються масштаби виробництва, зростають ціни, зайнятість, прибутковість, заробітна плата, активізуються фінансові і грошові сектори і т. ін.

Відповідно до часу протікання вони мають назву довгострокових, середньострокових і короткострокових. Короткострокові економічні цикли являють собою коливання ринкової кон’юнктури під впливом змін попиту і пропозиції, конкуренції і ціни. Середньострокові економічні цикли визначаються періодом відтворення і оновлення основного капіталу, початку і кінця циклу. Довгострокові економічні цикли, або «довгі хвилі» відображають довготермінові тенденції економічного розвитку.