46. Динаміка економічного розвитку та його фактори

Власне динаміка трактується як стан руху, хід розвитку, зміна певного явища під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Досліджуючи динаміку економічного розвитку, ми, насамперед, досліджуємо потужність, силу процесів економічного розвитку, кількісні та якісні зміни, що відбуваються в усіх структурних елементах економічної системи під впливом сукупності чинників, задіяних суспільством та окремими суб’єктами економічної діяльності з метою отримання прогнозованих результатів.

Визначити рівень та якість таких змін неможливо за допомогою якогось одного показника, для цього слід застосувати систему показників, які б забезпечували, як порівняльний аналіз економічного, ресурсного, інтелектуального потенціалу країни, її національного багатства, темпів приросту ВВП і ВНП, продуктивності та ефективності праці, інвестицій у реальний сектор економіки тощо, так і якісні параметри її розвитку – рівень системності інноваційного розвитку, характер змін у структурі національної економіки та окремих її секторів, у відносинах власності, у змісті та характері праці, якості життя громадян, рівень розвитку економічної свободи та виробничої демократії тощо.

Кожний із названих показників безпосередньо, або опосередковано, знаходиться під впливом того або іншого внутрішнього чи зовнішнього чинника, або й усієї їх сукупності, коли неможливість задіяти один з них негативно впливає на увесь процес економічного розвитку (наприклад, політична нестабільність, корупція, відсутність ефективних мотивів до змін інноваційного характеру тощо).

До таких основних чинників можна віднести: мотиваційні, технічні, технологічні, екологічні, економічні, соціальні, політичні, духовні, інформаційні, інтелектуальні тощо. Фактично, кожний із названих блоків чинників є формою, яка відбиває рівень та якість розвитку тих чи інших інститутів, що складають певне інституційне середовище функціонування економічних систем.

47. Економічне зростання, його критерії та показники

У науковій літературі економічне зростання розглядається як процес кількісно-якісних зрушень на мікро і макрорівнях, у межах даного технологічного способу виробництва, який виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва, сукупного суспільного продукту, ВВП. Економічне зростання відносять до техніко-економічних категорій, оскільки воно безпосередньо не проявляється у формі інституціональних змін в інших елементах економічної системи, зокрема, у характері та змісті соціально-економічних відносин.

Принципова відмінність економічного зростання від економічного розвитку – якщо розвиток відбувається на основі таких внутрішніх законів, що забезпечують йому характер незворотного, системного процесу, який кореспондується із поняттям суспільного прогресу, то економічне зростання носить переривчастий характер, який в періоди великих циклічних коливань, економічних та інших різновидів криз, може призупинятися, приймати зворотній напрямок (аж до стану, коли суспільне відтворення може тимчасово переходити у стан звуженого.)

Економічне зростання вимірюється двома способами: як збільшення реального ВВП (ВНП) за певний період часу; як зростання реального виробництва ВВП на душу населення. Отже, головними критеріями економічного зростання є:

- збільшення виробничих можливостей національних економічних систем, обсягів матеріальних продуктів, послуг, за допомогою яких можна задовольняти потреби виробництва, суб’єктів економічної діяльності, суспільства у зростаючих масштабах;

- темпи економічного зростання;

- можливі темпи економічного зростання – такі, що досягаються при використанні усіх реально існуючих на даний момент у суспільстві виробничих можливостей завдяки ефективній економічній політиці та менеджменту;

Серед показників, які визначають можливості та динаміку економічного зростання на перший план слід поставити продуктивність суспільної праці. Саме продуктивність виробничої діяльності людини найбільш глибоко та комплексно визначає результати використання усієї сукупності чинників виробництва.

Отже, до основних типів економічного зростання відносять: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип зростання, абсолютно домінуючий на ранніх стадіях розвитку суспільного виробництва, базується на забезпеченні приросту ВВП майже виключно за рахунок постійного залучення у виробництво додаткових ресурсів усіх видів і форм у зростаючих масштабах, що, зрештою надзвичайно обмежує виробничі можливості суспільства. Інтенсивний тип зростання відбувається на основі використання новітніх технологій, вдосконалення, розробки та впровадження нових форм реалізації факторів і видів ресурсів, що веде до зростання продуктивності праці, відносного скорочення потреби у ресурсах, насамперед, сировинних та людських, при виробництві одиниці продукції.