
- •Тема 1. Вступ. Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення.
- •Тема 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час ведення дискусії.
- •Тема 3. Специфіка мовлення фахівця.
- •Тема 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •Тема 5. Етика ділового спілкування. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
- •Тема 6. Структура ділового мовлення. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •Тема 7. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •Тема 8. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •Тема 9. Спеціальна термінологія та професіоналізми.
- •Тема 10. Типи термінологічних словників.
- •Тема 11. Складні випадки слововживання. Вибір синонімів. Пароніми та омоніми.
- •Тема 12. Орфоепічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови. Орфоепічні та орфографічні словники.
- •Тема 13. Морфологічні норми сулм
- •Тема 14. Синтаксичні норми сулм у професійному спілкуванні.
- •Тема 15. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •Тема 16. Укладання документів щодо особового складу.
- •Тема 17. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів.
- •Тема 18. Особливості складання організаційних та розпорядчих документів.
Тема 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
План:
-
Найголовніші навички та прийоми мислення під час навчального процесу.
-
Форми чуттєвого, логічного пізнання.
-
Риторика та її найголовніші розділи.
Уміння студентів базуються на засвоєнні певних способів навчально - пізнавальної діяльності (наприклад, складання планів, конспектів, тез на основі вивчення різних джерел знань; складання порівняльної таблиці на основі аналізу і співставлення історичних фактів тощо). Крім умінь, способи діяльності реалізуються і через набуті навички. Навички - дії, виконувані з різним ступенем автоматизму. У навчанні історії навички входять до складу ряду складних умінь і відіграють допоміжну роль (вільне читання тексту підручника, звертання до його змісту, до легенди карти, до бібліотечного каталогу та ін.).
Які вміння формуються в процесі навчання?
-
Уміння планування навчальної праці:
-
Усвідомлення навчального завдання;
-
Визначення мети;
-
Вибір раціонального і оптимального шляху її досягнення;
-
Визначення послідовності і тривалості етапів діяльності;
-
Побудова моделі (алгоритму) діяльності;
-
Планування на день, тиждень, місяць.
-
Уміння організації своєї навчальної діяльності:
-
Організація робочого місця - наявність і стан навчальних засобів, їх раціональні розміщення, створення сприятливих санітарно-гігієнічних умов;
-
Організація режиму роботи;
-
Організація домашньої самостійної роботи, визначення порядку і способів розумових дій.
-
Уміння сприйняття інформації, робота з різними джерелами інформації (комунікативні):
-
Читання, робота з книгою, конспектування;
-
Бібліографічний пошук, робота з довідниками, словниками;
-
Слухання, запис почутого;
-
Уважне сприйняття інформації, управління увагою;
-
Спостереження;
-
Запам'ятовування;
-
Уміння роботи з комп'ютером.
-
Уміння розумової діяльності:
-
Осмислення навчального матеріалу, виділення головного;
-
Аналіз і синтез;
-
Абстрагування і конкретизація;
-
Індукція - дедукція;
-
Класифікація, узагальнення, систематизація доказів;
-
Побудова розповіді, відповіді, доповіді, аргументація;
-
Формулювання висновків;
-
Написання історичних творів;
-
Вирішення проблемних задач.
-
Уміння оцінки і осмислення наслідків своїх дій:
-
Самоконтроль і взаємоконтроль результатів навчальної діяльності;
-
Оцінка правильності викладу, рішення;
-
Оцінка різних сторін явищ: економічної, екологічної, естетичної, етичної;
-
Уміння перевірити вірність і міцність теоретичних знань, практичних навичок;
-
Рефлексивний аналіз.
Велике значення при вивченні учбового матеріалу і проблематики курсів за вибором відіграє самостійна робота студентів. Мета ії – формування стійкого інтересу до науки, глибоких і міцних знань із обраної тематики. Необхідно скласти список літератури та зробити записи прочитаного. Найбільш поширеними формами таких записів є конспекти, тези, цитати .
Конспектом являється огляд прочитаного, у якому послідовно описаний основний зміст книги, розділу, глави чи статті. Записи мають бути стислими, короткими. При конспектуванні слід уважно ставитись до формулювань, підбору слів і висловлювань.
Цитати - це дослівні уривки оригінального тексту книги чи статті. Такі уривки корисні для посилань на висловлювання різних науковців, авторів публікацій при необхідності обґрунтування і підкріплення своїх власних суджень, чи для критики положень, які містяться в друкованих джерелах. Цитата має містити чітко висловлену думку автора. Слід застерегти від надмірного цитування виучуваної літератури.
Риторика – це наука про закони управління мисленномєвленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності. Виділяють чотири етапи підготовки публічного виступу, які можна визначити як розділи риторики :
Інвенція
Диспозиція
Єлокуція
Меморія Першим етапом є інвенція (лат. винахід, вигадка) формування гіпотез майбутнього виступу. Диспозиція - мистецтво розміщення матеріалу і оформлення структури промови. Для кожної промови необхідно спланувати (буквально до слова) її початок і закінчення.
Єлокуція (лат. висловлюсь, викладаю) безпосередній зміст викладу матеріалу, виступ перед аудиторією. Меморія (лат. пам’ять, згадка) методика запам’ятовування структури і змісту виступу. Перша умова запам'ятовування — це глибоке і яскраве враження від того, що ви хочете запам'ятати. Для цього треба зосередитись, краще деякі тексти читати вголос, бо це допомагає запам'ятовуванню, записати нову інформацію: номер телефону, план доповіді, план роботи на наступний день.
Контрольні питання:
-
Які вміння формуються в процесі навчання?
-
Назвати основні відмінності конспекту від цитати.
-
Які ви знаєте розділи риторики? Назвати їх та охарактеризувати.
Список використаної літератури:
-
Зубков М.С. «Сучасна українська ділова мова». – Харків: «Тогрін», 2005 р.;
-
Коваль А.П. «Ділове спілкування: навчальний посібник». – К.: «Либідь», 1992 р.;
-
Максименко В.Ф. «Сучасна ділова українська мова». – Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2006 р.