Тема 14. Синтаксичні норми сулм у професійному спілкуванні.

Типовими для ділових текстів є дієприкметникові та дієприслівникові звороти. Вони дають змогу чітко логічно підпорядковувати частини висловлюваної думки, а водночас економніше висловлювати її, беручи на себе функції підрядного речення.

• звороти вживаються на початку речення;

• для передачі часового, причинового, умовного значення дієприслівникові звороти заміняють підрядними реченнями;

При укладанні документів слід звернути увагу на присудок.

• у документах присудок переважно має форму теперішнього часу;

• поширені пасивні конструкції з дієсловами на – ться, які вказують на позачасові дії;

• у ролі присудка досить часто вживаються інфінітивні конструкції;

• вживається наказова форма дієслів.

Документ лише тоді логічно бездоганний, коли в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. До однорідних членів речення висуваються жорсткі вимоги:

• у ролі однорідних не виступають слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) поняття;

• не можна будувати однорідного ряду з близькими за значенням словами;

• не вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові поняття;

• якщо при однорідних членах є узагальнююче слово, то воно повинне стояти у тому ж відмінку, що й однорідні члени речення.

Узгодження підмета з присудком у ділових паперах:

- якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), то присудок вживається в однині;

- якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в множині;

- якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині, чи в однині, залежно від контекстового значення підмета;

Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині.

Складні випадки керування у ділових паперах.

Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд.

Близькозначні слова (синоніми) можуть вимагати після себе неоднакових відмінків: повідомити директору (кому?) – інформувати директора (кого?); опанувати (що?) мову – оволодіти (чим?) мовою; властивий (кому?) – характерний (для кого?); сповнений (чого?) – наповнений (чим?); оснований (на чому?) – заснований (ким?); торкатися (чого?) – доторкатися (до чого?).

В українській мові розрізняють такі види керування:

1. Дієслівне – коли дієслово вимагає від іменника певного відмінка: вжити (чого?) заходів, запобігати (чому?) аваріям, заперечувати (що?) факти, повідомляти (чим?) телефоном.

2. Іменне – іменники, утворені від дієслів, вимагають певних відмінків: попередження (чого?) незаконних дій, завідувач (чого?) відділу, завідуючий (чим?) відділом, забезпечення (чим?) літературою, опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) мовою, освоєння (чого?) комп'ютера.

Існують інші види іменного керування: пам'ятник (кому?) Шевченкові, магазин Михайла Вороніна.

3. Прикметникове – коли прикметники керують формою іншого слова: характерний (для кого?, чого?) для директора, притаманний (кому, чому?) директору, властивий (кому?) менеджеру, хворий (на що?) на грип, багатий (на що?) на ідеї.

Конкретної форми вимагають також прийменники прислівникового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, домовленості, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості, послугам.

Контрольні питання:

1. Назвати синктаксичні норми СУЛМ у професійному мовленні.

2. Які особливості ділового тексту.

3. Пояснити складні випадки керування у ділових паперах.

Список використаної літератури:

1. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. «Мова ділових паперів: практичний посібник». – К.: «Либідь», 2000 р.;

2. Зубков М.С. «Сучасна українська ділова мова». – Харків: «Тогрін», 2005 р.;

3. Коваль А.П. «Ділове спілкування: навчальний посібник». – К.: «Либідь», 1992 р.;

4. Максименко В.Ф. «Сучасна ділова українська мова». – Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2006 р.;

5. Плонтицька І.М. «Ділова українська мова. Навчальник посібник. 3-тє видання». – К.: «Центр учбової літератури», 2008 р.;

6. Дорошенко С.І., Басенко Г.Т., Садівнича Н.О. «Українське ділове мовлення: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації». – Суми: «Собор», 2001 р.