Тема 12. Орфоепічні та орфографічні норми сучасної української літературної мови. Орфоепічні та орфографічні словники.

План:

1. Орфоепічні норми СУЛМ.

2. Орфографічні норми СУЛМ.

3. Складні випадки слововживання.

Орфоепічні норми СУЛМ.

Орфоепічна й акцентна норми - це правила вимови й наголосу.

Українська і російська мови мають різні правила орфоепії. Російською мовою можна недомовляти закінчення слів ,пропускати склади ,ненаголошені о як а ,і це буде вважатися неграмотною орфоепією.

Українська мова вимагає вимовляти все точно і чітко, так,як написано. Виняток представляє одна літера щ, яка є складовою, двозвучною в усіх словах і вимовляється як шч.

У час І.Франка українська мова не мала ще літери щ, вона запозичена з російського алфавіту в радянські часи, але орфоепія-вимова залишилась давня. Друге правило української орфоепії стосується ненаголошеної літери о .Коли люди, що говорять українські слова на російський лад ,то ось який орфоепічний парадокс, що з того виходить:кампазітари, автапартрети,падарунок , паштова скринька, періад, прагрес...

Українська мова просить вимовляти всі ненаголошені о як О:композитори ,автопортрети. Третє правило стосується орфоепії і української літери В. У російській мові літера в вимовляється як «ф». В українській мові підміна звуку «в» на «ф» звучить абсолютно немилозвучно,неграмотно,неприємно.

Варто з особливою уважністю дотримуватися у своєму мовленні таких орфоепічних норм СУЛМ:

1. Вимова звуків і словосполучень (конкурент: «о» замість «а»; кігті, легко, вогко, дьогтю: «г-х» замість «х»; клятьба: «т» замість «д»; просьба: «с» замість «з»; проїзний – без «д»; якісний – без «т»; Голландія (подвоєння); дорогий – дорожчий; вузький – вужчий і т.д.)

2. Враховувати суспільний характер орфоепічних норм (правильно наголошувати слова, уникати повторень, мовних вад, дотримуватися чергувань голосних і приголосних у вимові).

Орфографічні норми СУЛМ.

Орфографічна норма – це орієнтація в написанні на останнє видання «Українського правопису» та на нормативні словники.

Орфографія визначає правильне написання звуків літерами,написання слів разом ,окремо і з дефісом, вживання великої літери ,правила переносу частини слова з рядка в рядок ,окрім того,орфографія регулює написання афіксів і закінчень відмінювання слів.

Орфографічні правила ,як складова частина системи письмових норм літературної мови ,єдині для всіх ,хто користується даною мовою,єдність і обов’язковість орфографії для всіх полегшує спілкування людей за допомогою літературної мови,ефективніше сприяє піднесенню мовної культури народів.Уоснові орфографії лежить графіка ,водночас вона ґрунтується на певних принципах, які зумовлені фонетичною і граматичною будовою мови й віддзеркалюють шляхи формування та розвитку її правописної системи. Сучасна орфографія вибудувана на двох основних принципах – фонетичному і морфологічному. Певне застосування має також і смисловий або семантично-диференційний принципи письма. Так, за смисловим розрізненням слів вживаємо велику й малу літеру.

Варто з особливою уважністю дотримуватися таких орфографічних норм СУЛМ:

1. Написання складних слів (півгодини, напівприбутковий, піваркуша; жиробанк, ціноутворення; член-кореспондент, купівля-продаж, кіловат-година,людина-день, пів-Києва, пів-Європи; інтервалютний, самоокупний; суспільно корисний, безстроково відпускний; кількамільйонний, двохсотий; о п’ятій годині, десять хвилин на четверту; абищо, хтозна-який; раз у раз, кінець кінцем, одним одна; по-нашому, ні з ким та ін..)

2. Правопису географічних назв (Сімферополь, Кемберленд, Середземне море, село Івана Франка, Івано-Франківськ, Франкфурт-на-Майні та ін.)

3. Написання слів іншомовного походження (бланк, альтруїзм, сума, маса, тонна, голландський, контрреволюція, іпотека, консорціум, бар’єр, феєрверк та ін..)

Контрольні питання:

1. Дати визначення орфоепічної норми СУЛМ.

2. Дати визначення орфографічної норми СУЛМ.

3. Назвати складні випадки слововживання у орфоепії та орфографії.

Список використаної літератури:

1. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. «Мова ділових паперів: практичний посібник». – К.: «Либідь», 2000 р.;

2. Зубков М.С. «Сучасна українська ділова мова». – Харків: «Тогрін», 2005 р.;

3. Коваль А.П. «Ділове спілкування: навчальний посібник». – К.: «Либідь», 1992 р.;

4. Максименко В.Ф. «Сучасна ділова українська мова». – Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2006 р.;

5. Плонтицька І.М. «Ділова українська мова. Навчальник посібник. 3-тє видання». – К.: «Центр учбової літератури», 2008 р.;

6. Дорошенко С.І., Басенко Г.Т., Садівнича Н.О. «Українське ділове мовлення: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації». – Суми: «Собор», 2001 р.