2.Теоретико-методологічна основа теорії і соціальної практики пр.

Згідно з концепцією В. Мойсеєва, теорія і соціальна практика ПР охоплює принципи демократичності, альтернативності, громадянського консенсусу та технологічності.

Принцип демократичності ПР. Успішна ПР-діяльність можлива лише в умовах демократії, поваги до прав громадян, вільної діяльності економічних інститутів. Саме за таких умов суб’єкти суспільних відносин мають можливість реалізовувати свої права, в тому числі проявляти громадянську ініціативу завдяки політичній, економічній і духовній свободі. Будучи наділеними рівними правами і обов’язками суб’єкти суспільних відносин можуть налагоджувати плідні і рівноправні взаємозв’язки із партнерами у сферах політики, бізнесу, культури. За таких умов управлінська структура формує навколо себе систему суспільних зв’язків і включає до орбіти своїх інтересів різних осіб і установ, що сприяє усвідомленню єдності завдань.

Принцип альтернативності ПР. Завдяки багатосуб’єктності суспільних відносин існує невичерпність управлінських альтернатив щодо формулювання мети, вибору партнерів, застосування управлінських технологій під час складення та реалізації ПР-програм. І навпаки, в умовах жорсткої регламентації суспільних відносин внаслідок їх підпорядкування партійним, корпоративним інтересам ПР не будуть функціонувати ефективно. Дотримання принципу альтернативності є особливо важливим для забезпечення дотримання інтересів суб’єктів соціально-економічних відносин, життєдіяльності відкритого суспільства, наділеного ресурсами і стимулами для своєї модернізації у відповідь на виклики часу і глобалізацію.

Принцип громадянського консенсусу ПР. При осмисленні суперечностей, аналізі і прогнозі конфліктів ПР-фахівці керуються міркуваннями про можливості досягнення взаємної згоди з метою досягнення консенсусу в суспільстві. Тому ПР-діяльність спрямована на врахування інтересів всіх сторін.

Принцип технологічності ПР. ПР як фахова діяльність викристалізувалась в процесі систематизації розмаїття форм, засобів, методів налагодження контактів між суб’єктами суспільної діяльності. Завдяки постійному вдосконаленню ПР-інструментарію розширюється сукупність доступних технологічних прийомів, розширюється поле діяльності, можливим є формулювання масштабнішої мети ПР-діяльності.

Найхарактерніша риса теоретико-методологічної основи ПР стосується пошуку тих чинників, які сприяють об’єднанню, ефективному діалогу, соціальній творчості.

За іншим підходом, сформульованим Л. В. Балабановою і К. В. Савельєвою загальними засадами встановлення та закріплення паблік рилейшнз є такі: планомірність, комплексність, оперативність, безперервність, об’єктивність, законність і ефективність.

• Планомірність у діяльності ПР-фахівців означає прогнозування тенденцій у зміні громадської думки, оперативне і довгострокове планування програм і заходів щодо розвитку комунікацій.

• Комплексність як засада охоплює два аспекти:

а) врахування і облік під час розробки і втілення ПР-заходів інтересів всіх груп громадськості;

б) здійснення не одиничних ПР-заходів, а серії взаємо узгоджених акцій.

- Оперативність передбачає швидку реакцію ПР-фахівців на зміни в проявах громадської думки, які стосуються діяльності підприємства. Це дозволить зменшити ймовірність негативних наслідків і ускладнень під час взаємодії з певними категоріями громадськості. Рівень оперативності залежить від рівня професіоналізму ПР-фахівців, доступного технічного обладнання, надійності каналів передачі інформації.

- Безперервність ПР-діяльності означає здійснення постійного впливу на цільових споживачів інформації і на громадську думку загалом. На практиці це означає, що постійний потік новин розповсюджуваних підприємствами слід закріплювати періодичними ПР-заходами, такими як виставки, ярмарки, торгові покази, конференції, презентації, прийоми, ділові зустрічі.

- Об’єктивність як засада ПР-діяльності означає використання повної і достовірної інформації, здатності ПР-фахівців здійснювати неупереджений аналіз інформації, їх готовності визнавати власні помилки, вміння оперативно реагувати на необ’єктивні публікації про підприємство і добиватись спростувань хибних необ’єктивних висловів.

- Законність – ПР-фахівці повинні застосовувати у своїй діяльності лише легітимні шляхи здобуття, обробки і поширення інформації.

- Ефективність ця засада ілюструється вимогою, що результати діяльності ПР-фахівців повинні проявлятись у зміні економічних показників діяльності підприємства, які повинні бути вищими за витрати на утримання ПР-служб і здійснення конкретних ПР-заходів.

Хоча ПР і в політичній діяльності, і в економічній сфері здійснює ті ж функції, у бізнесі ПР характеризується певною специфікою. В умовах сучасного стану розвитку світового ринку на підприємствах з’являються працівники категорії “ПР-менеджери.” Їх функціональні обов’язки полягають у налагодженні партнерських стосунків з іншими ринковими суб’єктами. З цією метою необхідна розробка стратегічної ПР-програми підприємства, яка має окреслювати напрями взаємовигідних комунікативних відносин як на рівні управління підприємством, так і в ході його ринкової діяльності. Така програма має враховувати головні маркетингові цілі та завдання підприємства і охоплювати стратегічні і оперативні заходи для застосування ПР-інструментарію. Власне ПР-менеджер відповідальний за розробку і послідовне застосування такої програми в ході ринкової діяльності підприємства.

Бізнес сьогодні трактує ПР не як інструмент одностороннього зв’язку з громадськістю, а як інструмент діалогу, який сприяє досягненню компромісу між організацією і певними групами суспільства. ПР становить новий підхід до встановлення плідних відносин з групами громадськості, які сприймаються як стратегічно важливі.

Утверджується прагматичний підхід до застосування ПР-інструментарію як інструменту налагодження зв’язків, які уможливлювали б заощадження коштів і уникнення зниження прибутків через напруженість у відносинах з громадськістю, а також як до інструменту налагодження ефективних зв’язків з партнерами, інвесторами, клієнтами.

Керівники підприємств очікують, що ПР-фахівці даватимуть значний внесок в розробку стратегій зв’язків з обраними групами громадськості, які б ґрунтувались на наукових підходах і передбачали б двосторонню комунікацію із цільовою аудиторією.