13.4. Соціально-психологічні методи менеджменту

Будь-яке виробництво – це сукупність трьох найважливіших складових:

• знарядь праці;

• предметів праці;

• працівників.

Знаряддя та предмети праці, тобто засоби виробництва зумовлюють його організаційно-технічні аспекти, а люди з їх потребами та психікою – соціальні аспекти.

До соціальних елементів відносяться умови праці та відпочинку, рівень кваліфікації, житлово-комунальні питання, можливості духовного і фізичного розвитку, стан працівника у колективі, системи оплати праці та заохочення тощо. Можливість керувати людьми через незадоволеність їх соціальних потреб забезпечує існування соціально-психологічних методів менеджменту.

Соціально-психологічні методи управління – сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв’язки між працівниками, а також на соціальні процеси в цілому.

Вони ґрунтуються на використанні моральних стимулів до праці, і діють на особистість за допомогою психологічних прийомів з метою перетворення адміністративного завдання на свідомий обов’язок – внутрішню потребу людини.

Методи соціального управління спрямовуються на гармонізацію соціальних відносин у колективі, задоволення соціальних потреб працівників, розвиток особистості, соціальний захист та інші.

До методів соціального управління належать соціальне прогнозування, планування та регулювання.

Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку. Соціальні плани передбачають формування системи заходів щодо вдосконалення соціальних параметрів життя людини чи групи шляхом покращення фінансово-майнового та побутового їх стану, а також покращення морального та фізичного самопочуття. Основними напрямами дії соціального планування є: вдосконалення соціальної структури колективу, удосконалення умов праці та її охорона, підвищення життєвого рівня, підвищення трудової та громадської активності.

В основі методів соціального характеру стоять встановлені норми, які можуть мати як офіційний так і неформальний характер. До офіційних, зокрема, належать нормативно-правові акти. Що визначають параметри життя людини чи колективу, в тому числі Кодекс законів про працю, колективний та трудовий договір тощо. Встановлені названими актами норми є обов’язковими до виконання.

Важливим елементом соціального життя колективу та працівників є наявні в суспільстві норми моралі, які, хоча й не мають, офіційного характеру, проте також мають значний вплив на людей. Загалом, під мораллю розуміють правила поведінки людей, які стосуються сфери взаємовідносин між ними, а також взаємовідносин із суспільством. Вони ґрунтуються на авторитеті громадської думки, громадському осуді, та, як правило, власних переконаннях.

Соціальне регулювання включає заходи щодо підтримання соціальної справедливості у колективі та удосконалення соціальних відносин між працівниками. Засобами соціального регулювання є колективні договори, угоди, контракти, взаємні зобов’язання, правила внутрішнього розпорядку, статути, правила етикету, ритуали. Сюди також відносять черговість задоволення соціальних потреб в залежності від трудового стажу, виробничої активності працівників тощо. Соціальне регулювання спрямоване на стимулювання колективної, особистої ініціативи працівників та їхнього інтересу до праці. При цьому, велике значення мають моральні стимули.

В ринкових умовах завдяки інтелектуалізації всіх видів праці значною мірою зростає роль соціально-психологічних факторів управління. Раціональна технічна організація забезпечує високу продуктивність праці лише за умови ефективного використання індивідуальних і психологічних особливостей кожного працівника.

Під впливом соціально-психологічних факторів в управлінні формуються суспільна свідомість, психологічні зв’язків колективі, відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці і, навпаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, стрес, апатія тощо).

Соціально-психологічні фактори можуть проявлятися у вигляді матеріальних умов праці (забезпечення технічними засобами, техніка безпеки, санітарні умови праці, трудова дисципліна тощо) та окремими суб’єктивними факторами, зокрема такими як: психологічна структура колективу, розподіл ролей, соціальний статус робітника, характер неформальних зв’язків, індивідуальне відношення до праці, настрій, характер,темперамент.

Суттєвим елементом впливу на суб’єктивні характеристики працівників є соціально-психологічні методи із створення здорового мікроклімату в організації, серед яких важливу роль відіграють наставництво, поручительство, рекомендації, обговорення “сам на сам” тощо.

Отже, складність системи виробничих відносин між людьми, що входять до трудового колективу, потребує застосування комплексу методів впливу на колектив і окремих його членів як економічних, так організаційно-розпорядчих та соціально-психологічних методів.

1. В чому суть та значення методів управління?

2. Яким чином класифікують методи управління?

3. Назвіть та охарактеризуйте економічні методи управління.

4. Охарактеризуйте адміністративні методи управління. Обґрунтуйте та охарактеризуйте поділ адміністративних методів на організаційні та оперативно-розпорядчі.

5. В чому полягають особливості соціально-психологічних методів управління? Охарактеризуйте їх.

1. Адміністративні методи менеджменту базуються на:

1. об’єктивних законах організації спільної діяльності;

2. способах впливу на особистість і колектив;

3. співвідношенні ціни та якості продукції;

4. майнових інтересах фірми та їхнього персоналу.

2. До соціально-психологічних методів менеджменту належать:

1. оподаткування, прибуток, інвестиції, кредит, ціноутворення;

2. організація діяльності, делегування повноважень, визначення обов’язків, видання наказів;

3. преміювання, заохочення, формування єдиної команди, покращення умов праці;

3. Соціально-психологічні методи менеджменту базуються на:

1. об’єктивних законах організації спільної діяльності;

2. способах впливу на особистість і колектив;

3. співвідношенні ціни та якості продукції;

4. майнових інтересах фірми та їхнього персоналу.

4. Адміністративні методи умовно поділяють на:

1. регулюючі і делегуючі;

2. визначальні і коригуючі;

3. розрахункові та аналітичні;

4. організаційні та розпорядчі.

5. Яких методів менеджменту окремо не виділяють?

1. соціально-психологічних;

2. економічних;

3. нормативних;

4. адміністративних.

6. До економічних методів менеджменту належать:

1. оподаткування, прибуток, інвестиції, кредит, ціноутворення;

2. організація діяльності, делегування повноважень, визначення обов’язків, видання наказів;

3. преміювання, заохочення, формування єдиної команди, покращення умов праці;

7. Розпорядчі методи здійснюються шляхом:

1. видачі наказів та вказівок;

2. встановлення правил організаційної культури;

3. організації структури роботи підприємства;

4. визначення пріоритетних напрямків діяльності.

8. До адміністративних методів менеджменту належать:

1. оподаткування, прибуток, інвестиції, кредит, ціноутворення;

2. організація діяльності, делегування повноважень, визначення обов’язків, видання наказів;

3. преміювання, заохочення, формування єдиної команди, покращення умов праці;

9. Організаційні методи здійснюються шляхом:

1. видачі наказів та вказівок;

2. встановлення правил організаційної культури;

3. організації структури роботи підприємства;

4. визначення пріоритетних напрямків діяльності.

10. Економічні методи менеджменту базуються на:

1. об’єктивних законах організації спільної діяльності;

2. способах впливу на особистість і колектив;

3. співвідношенні ціни та якості продукції;

4. майнових інтересах фірми та їхнього персоналу.