13.2. Економічні методи менеджменту

Матеріальні інтереси людей у виробничо-організаційних процесах забезпечують економічні методи. Вони є методами непрямої дії. Це пов’язано із тим, що ці методи не змушують об’єкт управління діяти так а не інакше, а носять швидше спонукальний характер.

Під економічними методами управління розуміють такі способи і прийоми впливу, які ґрунтуються на використанні економічних законів та інтересів, що дозволяє планомірно та ритмічно організувати виробничу діяльність і прямо або опосередковано стимулювати колектив на підвищення ефективності роботи.

Отже, економічні методи управління забезпечують регулювання процесів виробництва і розподілу за допомогою використання економічних важелів: собівартості, ціноутворення, зарплати, фонду матеріального заохочення, прибутку та інших.

Економічні методи управління являють собою сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва. Важелі економічного механізму відповідають соціально-економічній природі підприємства і є одним із факторів розвитку виробництва та обміну на ринковій чи госпрозрахунковій основі.

Госпрозрахунок вважається одним із економічних методів менеджменту. Він поєднує в собі як функції управління, так і економічні важелі та інструменти, спрямовані на порівняння витрат і результатів та забезпечення прибутковості господарювання.

Економічний механізм функціонування і розвитку організацій передбачає використання методу комерційного розрахунку, виходячи із глобальної господарської політики і цілей організації в сфері забезпечення рентабельності, розподілу капіталовкладень, фінансування і кредитування, розвитку технологій, кадрової політики тощо. Підприємницька складова економічних методів менеджменту передбачає здійснення цілеспрямованого впливу у галузі ціноутворення, витрат виробництва, фінансування та кредитування. Ця політика спрямована на отримання стійкого прибутку, що є кінцевою метою комерційного розрахунку.

Важливим економічним методом менеджменту є прогнозування, що передбачає обґрунтоване визначення основних напрямів і пропорцій розвитку виробництва паралельно із забезпеченням обліку матеріальних джерел його забезпечення.

Важливе місце серед різноманітних важелів економічного впливу займають ціни та ціноутворення, які характеризують усі сторони економічної діяльності підприємства.

Загалом, в основу економічних методів менеджменту закладено співставлення витрат та наслідків роботи, встановлення довготривалих нормативів тощо. Економічні методи базуються на застосуванні матеріального стимулювання; визначенні рівня заробітної плати, методів і форм розподілу фондів матеріального заохочення, правил преміювання, розміру дивідендів, відсотків по депозитах, дотацій, компенсацій тощо.

Окрім названих, до економічних методів менеджменту зокрема належать:

• оподаткування;

• інвестиції;

• кредити;

• бюджет;

• прибуток;

• ціноутворення;

• тарифи;

• норми прибутку.

13.3. Адміністративні методи менеджменту

Окрім економічних, у практиці управління широко використовуються організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи менеджменту. В їх основі стоять поняття влади та підлеглості.

Адміністративні методи – системи прямого адміністративного впливу на підлеглих, які здійснюють керівні органи або окремі керівники в межах своїх повноважень для досягнення цілей.

Цей вплив здійснюється шляхом видачі обов’язкових для виконання наказів, розпоряджень, приписів, які примушують підлеглих виконувати чергові завдання. Дана група методів спирається на авторитет влади та носить одноваріантний характер. Ці методи використовуються для виконання нормативних та індивідуальних актів управління. Нормативні акти визначають мету. Завдання, функції, права та відповідальність підприємства та його працівників. Індивідуальні акти управління в організаціях адресуються визначеним об’єктам управління і визначають їх завдання.

Формою адміністративного впливу є різні положення, інструкції та інші службові документи, які визначають права та обов’язки службових осіб апарату управління.

Адміністративні методи управління можна умовно поділити на організаційні та оперативно-розпорядчі.

Організаційні методи стосуються в основному процесу формування і функціонування організаційної структури управління, і вирішують наступні завдання:

• підбір і розстановку кадрів;

• постановку завдань для кожного працівника;

• визначення їх функцій, прав і обов’язків;

• проведення інструктажів для працівників;

• планування та організацію їх виконання;

• погодження роботи в часі і просторі;

• налагодження контролю за виконанням.

Організаційні методи можуть носити регламентований та нормативний характер. За допомогою цих методів досягається ефективне функціонування керуючої і керованої систем та їх структурних елементів.

Організаційне регламентування ґрунтується на використанні норм міжнародного та українського права і правил, дотримання яких є обов’язковим для усіх працівників організації. На основі правових норм, що містяться в нормативних законодавчих документах, статуті та інших установчих документах організації розробляють положення про відділи і служби, посадові інструкції тощо.

Організаційне нормування передбачає встановлення нормативів, які уточнюють межі діяльності, параметри технічних та економічних процесів, при цьому, найбільш вживаними є: технічні, технологічні та організаційно-економічні нормативи.

Важливим проявом організаційних методів управління є організаційне методичне інструктування, яке є ефективним засобом інформаційного впливу на трудовий колектив чи окремого працівника. За допомогою цього методу забезпечується доведення до працівників правил та порядку виконання завдань. Окрім цього, значна частина організаційних методів управління функціонують в організації у вигляді елементів інформаційного впливу, таких як акти, протоколи, доповідні записки, службові листи і заяви.

Оперативно-розпорядчі методи забезпечують оперативне управління сумісною діяльністю і представлені у формі документів та директив, які містять інформацію про те що, кому і коли потрібно зробити.

Методи оперативно-розпорядчого впливу поділяють на методи оперативні (план, нарада, вказівки, зауваження) і розпорядчі (директиви, постанови, рішення, накази).

Методи оперативного характеру відображають динаміку процесу управління і спрямовуються на регулювання господарських процесів. Їх здійснюють шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником, проведення спеціальних організаційних заходів.

Розпорядчий вплив реалізується у формі наказів, розпоряджень та вказівок. Накази можуть віддаватися керівником підприємства як в усній, так і в письмовій формі При цьому вони можуть мати форму кадрових, виробничих наказів, наказів по зарплаті, наказів мотиваційного характеру тощо. Розпорядження, аналогічно із наказами, можуть бути усними та письмовими. Вони віддаються переважно начальниками підрозділів та служб. Вони передбачають виконання наказів. Вказівки, в свою чергу, використовуються для виконання наказів та розпоряджень.

Дещо осторонь, в плані реалізації оперативно-розпорядчого впливу, стоять дисциплінарні дії, які реалізуються у вигляді зауважень, доган, попереджень, звільнень тощо.

Оперативно-розпорядчі методи здійснюються не ізольовано, вони тісно переплітаються з іншими у різних керівників. Ці методи диференціюються в залежності від рівнів управління і реалізуються шляхом видачі наказів, розпоряджень та вказівок.