Висновок

Судова реформа мала прогресивне значення, тому що нова судова система замінила собою вкрай роздрібнену систему судів (суди по станах, по роду справ, із безліччю інстанцій, де справи велися на основі інквізиційного процесу, при закритих дверях, слідчі функції здійснювала поліція і т.п.). Проте значення судової реформи 1864 року применшувалося поруч положень судових статутів: вилученням деяких категорій справ із компетенції суду присяжних (у т.ч. про державні злочини), зберіганням системи заохочень судів місцевими адміністраціями, що подавали їх до чергових чинів і орденів і т.д.

З 70-х років у період реакції почався відступ від проголошених принципів.

Судова реформа була піддана корінному перегляду раніше інших реформ 60-х років. У 1866 році з веденням суду присяжних були вилучені справи про пресу; законом 19 травня 1871 року були затверджені Правила про порядок дії членів корпусу жандармів по дослідженню злочинів, що передали дізнання по справах про державні злочини у ведення жандармерії. 7 червня 1872 року була прийнята нова редакція розділу про судочинство по державних злочинах «Статуту карного судочинства», що закріпила створення Особливої присутності Сенату, що управляє, (за участю станових представників) для розгляду цієї категорії справ законом від 9 травня 1878 року «Про тимчасову зміну підсудності і порядку виробництва справ по деяких злочинах». Було різко скорочене коло справ, що розглядалися судом присяжних; законами від 9 серпня 1878 року і 8 квітня 1879 року розгляд справ про державні злочини й особо небезпечних злочинах проти порядку управління було передано військовим судам. Прийняте 14 серпня 1881 року «Положення про міри охорони державного порядку і суспільного спокою» ще більш розширило компетенцію військових судів і звузило коло процесуальних гарантій у загальних судових установленнях. Завершенням судової «контрреформи» постала судово-адміністративна реформа 1889 року¹⁶ .

Список літератури:

1. Виленский Б. В. Подготовка судебной реформы 20 ноября 1864 года в России. – Саратов, 1963.

2. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России. – Саратов, 1969.

3. Глазунов М. М., Митрофанов П. А., Фоменко И. П., По законам Российской империи. – М., 1976.

4. Зайончковский П. А. Российское самодержавие в конце XIX столетия. – М., 1970.

5. Исаев И. А. Политико-правовая утопия в России (конец XIX – начало ХХ века). – М., Наука, 1991.

6. Исаев И. А. История государства и права России: Учебное пособие. – М., Юрист, 1996.

7. Кони А. Ф. Воспоминание о деле Веры Засулич. т.2. – М., 1966.

8. Куприн Н.Я. Из истории государственно-правовой мысли дореволюционной России (XIX век). – М., Издательство МГУ, 1980.

9. Кульчицький В. Історія держави і права України. - К., 1996

10. Ленин В. И. Проект и объяснение программы социал-демократической партии. // Полное собрание сочинений. т.2, с.99-101.

11. Ленин В. И. Случайные заметки. Бей, но не до смерти.// Полное собрание сочинений. т.4, с.401-415.

12. Ленин В. И. Гонители земства и Аннибалы либерализма.// Полное собрание сочинений. т.5, с.26-38.

13. Ленин В. И. По поводу юбилея.// Полное собрание сочинений. т.20, с.161-170.

14. Ленин В. И. «Крестьянская реформа» и пролетарски-крестьянская революция. //Полное собрание сочинений. т.20, с.171-180.

15. Ленин В. И. Памяти Герцена.// Полное собрание сочинений. т.21, с.255-262.

16. Маркс. Вопрос об отмене крепостного права в России.// Маркс и Энгельс. соч.2-е изд. т.12. с 605-608.

17. Российское законодательство Х-ХХ вв. В 9 т., т.8, Судебная реформа. – М., Юридическая литература, 1991.

18. Ткач А. Історія кодефікаційного дореволюційного права України. - К., 1968

19. Троцкий Н. А. Царские суды против революционной России. Политические процессы 1871-1880 годов. – Саратов, 1976.

20. Юшков С. В. История государства и права СССР. ч.1. – М., 1961.

1 Большая Советская Энциклопедия, т.25

2 Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России. 1989.

3 Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы, с. III.

4 Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России, 1989.

5 Ленин В. И. Полн. собр. соч., т. 20, с. 165-166.

6 Российское законодательство Х-ХХ вв. В 9 т., т.8. Судебная реформа. – М.

7 Сост. С. М. Казанцев. Суд присяжных в России: Громкие уголовные процессы 1864-1917 гг., Л. 1991, с.с.5-7

8 В. И. Ленин. Полное собрание сочинений, т.4, с.407-408.

9 Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. М.: Высшая школа, 1968, с.242-246

10 В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М., 1981, с.46

11 Джаншиев Г. А. Сборник статей, с.179.

12 В. И. Ленин. Полное собрание сочинений. т.4, с.407.

13 В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М., 1981, с.47-48

14 В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М., 1981, с.47

15 Сост. С. М. Казанцев. Суд присяжных в России: Громкие уголовные процессы 1864-1917 гг., Л. 1991, с.13-14

16 Большая Советская Энциклопедия. т.25