5. Способи коригування позикової політики України

Економіка відчуває певне полегшення у момент залучення позик, збільшуються підприємницькі доходи та доходи громадян, тимчасово знижується податковий тиск. Такі явища характерні й для України, та враховуючи сучасні реалії нашої економіки, ми не можемо стверджувати, що приклад України підпадає під світовий стандарт вирішення цих проблем.

У довгостроковій перспективі значні державні запозичення призводять до зниження рівня споживання на душу населення, необхідності у підвищенні податкових надходжень для покриття витрат на обслуговування боргу та його погашення [6,с.17-23].

Дудченко В. пропонує виділяти три етапи формування фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу в країнах:

1. кризовий етап: боргова політика країни спрямована на здійснення та обслуговування позик міжнародних фінансових організацій (на сьогодення – це позики МВФ);

2. етап становлення та розвитку: короткострокова перспектива вирішення поточних проблем дефіцитності державного бюджету, вироблення стратегічного підходу у сфері державних запозичень;

3. етап вдосконалення: координація операцій на ринках внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань; вироблення процедур управління ризиками, пов’язаними зі структурою державного боргу.

За відсутності в Україні базового закону "Про державний борг" організація управління державним боргом фрагментарно регламентується у різних законодавчо-нормативних актах. Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України.

Фахівці INTOSAI (міжнародної організації вищих органів державного контролю) при прогнозуванні параметрів боргової політики держави пропонують враховувати такі види умовних зобов’язань: вклади юридичних і фізичних осіб у державних банках; кредиторську заборгованість державних підприємств і бюджетних установ; зобов’язання уряду щодо пенсійного забезпечення та інших видів соціального страхування осіб; соціальні зобов’язання держави, зафіксовані у чинних законах і нормативних актах; гарантії, надані урядом третім особам. Ці завдання варто делегувати Департаменту управління боргом, відділу з питань емісії. Не обійтися тут і без консультаційного центру та юридичного відділу [5, c.20-22].

З вищезазначеного випливає, що в Україні потрібно створити агентство з питань управління державним боргом (рис. 1.9) з урахуванням досвіду та практики організації діяльності подібних інституцій в економічно розвинених країнах (Португалії, Великій Британії). Головна мета таких організацій – мінімізувати боргові витрати в довгостроковій перспективі і протистояти надмірним ризикам.

Агентство з питань управління державним боргом

Рада директорів

Аудиторський комітет

Консультаційний центр

Департамент управління боргом

Юридична служба

Відділ документації

Фінансовий контроль

Відділ з питань емісії

Аналітичний відділ

ІТ відділ

Рис.1.9. Організаційна структура Агентства з питань управління державним боргом

Джерело. Складено за [12].

Важливим є контроль за процесом утворення боргу, що має бути повноваженнями відділів фінансового та аналітичного контролю.

На нашу думку, боргова політика, за прикладом Великобританії, має передбачати дотримання 2 основних правил:

1. «Золоте правило» : уряд робить позики тільки задля інвестування їх у певні сектори економіки, а не витрачання. Фінансування інвестиційних проектів передбачає модернізацію та реконструкцію вже діючих та створення нових підприємств. Критерієм фінансування повинна бути валютна самоокупність об’єктів фінансування [1, с.31].

2. «Правило стабільного інвестування»: відношення суми внутрішнього державного боргу до ВВП протягом економічного циклу має утримуватися на стабільному рівні 30%.

Основними заходами підвищення рівня боргової безпеки слід вважати:

• узгодження напрямів політики управління державним боргом з напрямами бюджетної та грошово-кредитної політики;

• удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом;

• визначення оптимальної структури боргу (Аналітичний відділ Агентства);

• розробка та реалізація стратегії управління державним боргом (Департамент управління боргом);

• складення річного графіка проведення аукціонів ОВДП із зазначенням видів та строків обігу боргових цінних паперів;

• диверсифікація джерел залучення коштів в Україну та їх ефективне використання [1, с.33];

• проведення щокварталу аналізу та оцінки ризиків, пов'язаних з державним боргом;

• мінімізація вартості обслуговування боргу;

• підвищення ефективності та результативності співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями і фінансово-кредитними установами, пов'язаного із залученням та використанням їх фінансових ресурсів, обміном досвіду і навчання у сфері управління державним боргом;

• удосконалення інформаційно-аналітичної системи "Управління державним боргом" [24].