1.4 Зарубіжний досвід скорочення державної заборгованості

На сьогодні майже не існує країни, державний бюджет якої характеризується відсутністю дефіциту бюджету. Будь-яка країна схильна до постійного нагромадження абсолютної суми державного боргу. Значне зростання обсягу світової заборгованості зумовили: обмеженість власних ресурсів, неефективне використання кредитів, порушення строків виконання боргових зобов’язань.

Зважаючи на міжнародний рівень проблеми, експерти Світового банку розробили класифікацію країн за рівнем заборгованості (табл.1.2).

З позицій необхідності забезпечення ефективного управління зовнішнім боргом в міжнародній практиці використовуються наступні механізми [18, c.286].

• викуп боргу – надання країні боржнику можливості викупити свої боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів;

• обмін боргу на акціонерний капітал – надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її промислових корпорацій;

• заміна існуючих боргових зобов’язань новими зобов’язаннями (в національній або іноземній валюті).

Таблиця 1.2

Класифікація країн за рівнем заборгованості

Група країн	І група з надмірною заборгованістю	ІІ група з помірною заборгованістю	ІІІ група з низькою заборгованістю
Показники відношення зовнішнього боргу до експорту і ВВП	Більше 220%,80% відповідно	Менше 220%,80%, але більше 60%	Менше 60%, 60%
Країни, що входять до групи	Країни Африки, Південної Азії, Латинської Америки та Карибського басейну	Європа, Центральна Азія, Середня Азія. Північна Африка, Східна Азія, Тихоокеанський регіон	Болгарія, Парагвай, Австралія та ін.

Джерело. Складено за [26,c.83].

У розвинених країнах операції з обслуговування державного боргу включає: підготовку документів з продажу нових випусків державних цінних паперів, вивчення кон’юнктури ринку позичкових капіталів, розміщення позик серед кредиторів, виплату і нарахування процентів, що здійснюють спеціальні підрозділи міністерства фінансів (в США – спеціальні бюро державного боргу міністерства фінансів, в Англії – особливий відділ міністерства фінансів, в Польщі планується створення агентства управління ризиками державного боргу).

Серед деяких країн ІІ групи (див. табл.1.2) законодавчо встановлені ліміти державної, а в деяких й місцевої заборгованості. Так, в США казначейство відкладає проведення аукціонів із розміщення векселів і зупиняє їх продаж і продаж інших облігацій до чергового підвищення ліміту. У Білорусії, наприклад, у державному бюджеті на 2007 рік було обмежено приріст державного внутрішнього боргу на рівні 3 % від ВВП. У республіці Казахстан в законі «Про державні запозичення та борг» подані визначення: «ліміт боргу уряду» , «ліміт зовнішнього боргу Національного Банку Республіки Казахстан», «ліміт боргу місцевого виконавчого органу» [10, с.109-114].

У Франції, Великобританії, Німеччині обмежень на абсолютний розмір боргу нема, головним є показник приросту його за рік, тобто різниця між сумою випущених і погашених у певному році позик; при цьому цей приріст не може перевищувати обсягу передбачених у певному році асигнувань на капітальні вкладення у федеральному бюджеті й бюджеті земель [4,с.16].

Особливістю США є виконання всіх поточних операцій по управлінню державним боргом Федеральною Резервною Системою (ФРС), яка виступає як фінансовий агент та депозитарій для Міністерства фінансів США. Зазначимо, що уряд США здійснює проектування величини федерального боргу на довгострокову перспективу. Так, згідно прогнозів, що розроблені в «Аналітичних перспективах», відношення федерального зовнішнього боргу до ВВП у 2075 році досягне 249 %, що майже у чотири рази перевищить критичний рівень даного показника [10,c.110-112].

Поширеною практикою в процесі обслуговування державного боргу є використання приватизаційних програм. Так, суттєве зменшення зовнішнього державного боргу Словаччини, на 0,5 млрд. дол. США, пов’язане з проведенням ефективної приватизаційної політики. В Угорщині половина прибутку від приватизації направляється на погашення зовнішнього боргу, в Єгипті надходження від приватизації використовуються для реструктуризації зовнішнього боргу з метою зменшення відсоткових платежів [27, с. 55-58]. Найбільші приватизаційні емісії державних облігацій здійснили також Італія, Пакистан, Індія, Іспанія.

У світовій практиці застосовується метод списання боргів для країн з показниками боргового навантаження більшими за їх критичний рівень. Прикладом застосування зазначеного методу у постсоціалістичних країнах є угода між Росією та Афганістаном про списання заборгованості на суму 10 млрд. дол. Схеми повного або часткового списання з боку зовнішніх кредиторів застосовувалися по відношенню до Болгарії, Польщі, Сербії та Чорногорії.

Таку форму обліку боргів як «Звіт про умовні зобов’язання, податкові витрати та інші фіскальні ризики» ведуть в Австралії, Канаді, Нідерландах, Новій Зеландії, США. Ці звіти включають перелік джерел фіскальних ризиків, оцінку їх чутливості до різних подій та впливу на фінансову позицію уряду, а також наводити дані про ефективність і номінальну (прогнозовану) вартість державних витрат [8, с.45-46].